Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Закриті черепно-мозгові травми, види, клінічні ознаки, можливі ускладнення, надання допомоги.
Усі травми голови супроводжуються двома групами ознак. Перша група - це загальномозкові ознаки, пов'язані з порушенням функції головного мозку загалом. Сюди належать запаморочення, втрата свідомості, нудота, блювання, головокружіння, сповільнення пульсу, блідість шкірних покривів, після повернення свідомості дзвін у вухах, слабкість, головний біль. Друга група - це вогнищеві або місцеві ознаки, пов'язані з ушкодженням певної ділянки головного мозку і порушенням функції центрів, які там розташовані. Розвиваються парези і паралічі (кінцівок, чутливості, мови тощо), відбувається зміна рефлексів. Закриті черепно-мозкові травми. Струс мозку - характеризується функціональними розладами, які мають тимчасовий зворотний характер. Це пояснюють відсутністю грубих ушкоджень речовини мозку. Лише іноді у цих хворих знаходять точкові крововиливи під час мікроскопічного дослідження мозку. Струс мозку розвивається під час падінь, які супроводжуються ударом головою, під час різних транспортних катастроф, ударів по голові та інших травм. Симтоми струсу пов'язані з гострим порушенням функції мозку. Простежується втрата свідомості, блювання, блідість шкіри, порушення дихання, серцевої діяльності, слуху і мови. Хворі не пам'ятають подій, що передували травмі і під час неї (ретроградна амнезія). Розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені струсу мозку. Легкий ступінь характеризується короткочасною втратою свідомості, незначними порушеннями дихання і серцевої діяльності. Середній ступінь супроводжується тривалішою втратою свідомості, блюванням, пригніченням дихання і рефлексів, сповільненням пульсу. У разі важкого ступеня непритомний стан ще триваліший, з тяжкими порушеннями дихання і серцево-судинної діяльності, відсутністю рефлексів, мимовільним сечовипусканням і дефекацією. Забиття (забій) мозку - характеризується вогнищевими розладами, пов'язаними з ушкодженням мозкової речовини. Ушкодження мозку може бути не тільки в ділянці забиття, а й на протилежному боці внаслідок протиудару, також і в інших відділах головного мозку. У зв'язку з цим розвиваються розлади, що супроводжуються набряком, набуханням мозку і підвищенням спинномозкового тиску. Клініка забиття мозку охоплює вогнищеві симптоми і функціональні загальномозкові симптоми. Вогнищеві проявляються у вигляді порушень функції різних відділів мозку залежно від локалізації забою. Простежується порушення руху, чутливості, патологічні рефлекси. Втрата свідомості у випадку забоїв мозку триваліша, ніж у разі струсів. У важких випадках вона зберігається протягом кількох діб. Це супроводжується також блюванням, нудотою, головним болем і ретроградною амнезією. Стискання є тяжким ускладненням ушкоджень черепа. Воно виникає унаслідок внутрішньочерепної кровотечі, стискань відламками кісток тощо.Внаслідок ушкодження артерій, венозних синусів і вен губчастої речовини кісток черепа виникає епідуральна гематома, ушкодження судин м'якої мозкової оболонки призводить до розвитку субдуральної гематоми (під твердою мозковою оболонкою}. Крововиливи бувають субарахноїдальними, внутрішньош- луночковими або можуть локалізуватися в головному мозку. У зв'язку з утворенням гематоми настає підвищення внутрішньочерепного тиску, анемія і стискання головного мозку з подальшим паралічем життєвих центрів довгастого мозку. Симптоми стискання головного мозку розвиваються через деякий час після травми. Тривалість цього " світлого проміжку часу" різна - від години до кількох днів. Унаслідок наростання внутрішньочерепного тиску стан хворого гіршає. З'являються сильний головний біль, повторне блювання, сповільнення пульсу (брадикардія) і дихання, порушується ковтання. Свідомість спочатку збережена, потім настає збудження, що змінюється млявістю і сонливістю, які переходять у супорозний і коматозний стани. Дихання пришвидшується, в тяжких випадках стає шумним, нервового чейнстоксівського характеру. Брадикардія змінюється пришвидшенням і ослабленням пульсу. Характерними є зміни зіниці: на боці стискання мозку спочатку простежується короткочасне звуження зіниці, згодом вона розширюється. Невідкладна допомога в разі закритої черепно-мозкової травми (свідомість збережена) полягає в укладанні потерпілого на ноші з припіднятою головою, застосовуючи холод на голову. У разі втрати свідомості потерпілого для профілактики асфіксії та з метою відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів з порожнини рота і носової порожнини усувають сторонні тіла, кров, слину, блювотні маси, ліквідують западання язика. Кладуть потерпілого на ноші, повернувши голову набік, у пристосоване заглиблення, зроблене у вигляді валикоподібного кола з одягу. Транспортують у лежачому положенні на животі, або на спині з повернутою вбік головою.
|