Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Пенсійна система країн Латинської Америки.
В Аргентині пенсійна система є трирівневою. Перший з них забезпечує базову пенсію, яка сплачується кожному громадянину. Її розмір складає приблизно 45 % середньої заробітної плати. Другий рівень створений для пенсійного забезпечення всіх громадян, які робили внески до солідарної пенсійної системи до початку реформи (липня 1994 р.). Третій рівень забезпечує або додаткову пенсійну виплату із солідарної системи або виплату з індивідуального рахунка для тих, хто вибрав накопичувальну систему. Для отримання базового розміру пенсії громадянам необхідно або досягнути віку 63 років і мати трудовий стаж 30 років, або віку 70 років і мати 10 років трудового стажу. Розмір пенсії не має пропорційної залежності від тривалості трудового стажу, відтак деякі громадяни можуть отримувати неадекватні пенсії, якщо в період працездатного віку вони тривалий час були безробітними. В Аргентині створена високоавтоматизована система збору пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку індивідуальних внесків і заробітку. Найближчим часом Аргентина планує скасувати подання даних навіть на магнітних носіях для того, щоб вся система працювала виключно через Інтернет. Недоліки: брак довгострокової політичної підтримки, недостатньо обґрунтований план фінансування витрат перехідного періоду, коли частина внесків відривається від солідарної системи і переходить до накопичувальної, що створює дефіцит коштів для фінансування витрат нинішнім пенсіонерам. Солідарна система пенсійного забезпечення Аргентини сьогодні перебуває у складному стані. Її загальні витрати більш як на 60 % фінансуються із державного бюджету, який потерпає від надмірних витрат. До пенсійної системи надходить лише 50 % всіх очікуваних відрахувань від фонду заробітної плати. Чилі. Солідарна система існує лише для тих пенсіонерів, які вийшли на пенсію до реформи (1981 р.). Розмір пенсії залежить від розміру накопичених коштів на рахунку учасника цієї пенсійної системи. Усім учасникам нової системи надавалось право спрямовувати свої кошти до кількох конкуруючих між собою приватних пенсійних фондів. З метою компенсації внесків, зроблених до скасованої солідарної системи, були випущені спеціальні облігації, які підлягали погашенню при виході на пенсію в залік їх пенсій, на які вони мали право за старою системою. Не існує централізованої системи збору пенсійних внесків, які перераховуються до приватних пенсійних фондів. Кожен фонд отримує свої власні надходження і самостійно здійснює перерахування вхідних і вихідних платежів. Це призводить до подвоєння обсягів роботи та неефективності. Болівія. Пенсійної система побудована на індивідуальних рахунках, і особам, які вже мають трудовий стаж, не надається право залишатись в старій системі. Вибір приватних пенсійних фондів здійснюється на основі тендеру, який проводить держава. Сьогодні в країні функціонують лише два фонди, з яких учасники мають вибрати один. Інша цікава відмінність даної системи - це використання надходжень від приватизації для забезпечення через приватні фонди додаткових пенсій для осіб, які вже мають трудовий стаж. Існуюча солідарна система по суті ліквідована. Однак, всі працівники, які виконали вимоги для виходу на пенсію в умовах старої системи, можуть на власний розсуд залишитись в старій системі. Окрім цього, всі, хто має трудовий стаж, отримають " соціальну пенсію" за спеціальною програмою, яка передбачає розміщення акцій в певних приватизованих підприємствах для осіб з трудовим стажем при їх виході на пенсію. Під дію цієї програми не підпадають особи, які розпочинають трудову діяльність. Така структура нагадує квазі-солідарну систему. Особи зі стажем і нові учасники зобов'язані брати участь в загальнообов'язковій накопичувальній системі. Ті, чий трудовий стаж у умовах старої системи складає 25 чи більше років, отримають пенсію у розмірі 70% від заробітку в жовтні 1997 р. За коротший трудовий стаж розмір пенсії пропорційно зменшується. Мексика. Всі громадяни, які розпочинають трудову діяльність, беруть участь тільки в загальнообов'язковій накопичувальній системі. Всі особи з трудовим стажем також є її учасниками, але можуть вибирати при виході на пенсію між виплатами з старої або нової системи. Вони зажди отримують ту суму, яка є більшою. Окрім цього, в столиці Мехіко існує гарантія мінімальної пенсії, розмір якої дорівнює проіндексованій заробітній платі. Уругвай. Уругвайська пенсійна система складається з солідарного і накопичувального компонентів. Особи з трудовим стажем і віком до 40 років, а також громадяни, які розпочинають трудову діяльність, повинні брати участь в новій системі. Низькооплачувані працівники за власним вибором можуть вступити до лише солідарної системи або комбінованої (солідарної і накопичувальної) системи. Високооплачувані працівники повинні ставати учасниками обох солідарного і накопичувального компонентів. Особи з трудовим стажем, вік яких перевищує 40 років, можуть обрати нову систему або залишитись в передній солідарній системі. Колумбія. Колумбійська система пропонує обом, особам з трудовим стажем і новим учасникам трудових ресурсів, вибір між загальнообов'язковою накопичувальною і солідарною системами. Завдяки тому, що учасники можуть через кожні три роки переходити від однієї системи до іншої, вони дійсно мають право вибору приєднатись до однієї з двох систем. Ті, хто робить вибір на користь нової системи, отримують облігацію, поточна вартість якої визначається на основі розміру пенсії, заробленої в умовах старої системи.
|