Основи організації управління фінансово-економічною безпекою

Організація управління фінансово-економічноюбезпекою підприємства – це формування його організаційної структури, визначення складу суб'єктів управ­ління та їхніх взаємозв'язків, розподіл завдань, повноважень, відповідальності між окремими ланками управління.

Організаційну структуру управління фінансово-економічною безпекою підприємства визначають як склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління фінансово-економічною безпекою підприємства. Організаційна структура управління фінансово-економічною безпекою підприємства становить єдність, і взаємозв'язок його рів­нів та ланок.

Ланка управління фінансово-економічною безпекою під­приємства – це відокремлений орган, наділений функціями управління, можливістю їхньої реалізації, а також відповідальністю.

Рівень управління фінансово-економічною безпекою підпри­ємства відображає сукупність його ланок на певному щаблі ієрархії управління.

Організаційне забезпечення управління фінансово-економічною безпекою – це взаємопов'язана сукупність внутрішніх фун­кціональних служб та підрозділів підприємства, які здійснюють розробку, прийняття і реалізацію управлінських рішень, що забез­печують захист його фінансово-економічних інтересів.

Принципи організації управління фінансово-економічною безпекою підприємства

Організаційна структура управління фінансово-економічною безпекою підприємства повинна відповідати певним принципам, а саме:

Ø адаптивності (здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі);

Ø гнучкості, динамізму (здатність швидко реагувати на зміни чинників зовнішнього середовища);

Ø адекватності (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

Ø спеціалізації (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

Ø оптимальності (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління);

Ø оперативності (недопущення незворотних змін у керова­ній системі зачас прийняття рішення);

Ø надійності (гарантованість достовірності передавання ін­формації);

Ø економічності (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації).

Ø доступності (легкість розуміння та пристосування до даної форми управління, легкість реалізації мети організації).