Суть і завдання стратегічного управління в системі фінансово-економічної безпеки підприємства

Стратегічне управління в будь-якій організації і, зокрема, у сфері фінансово-економічної безпеки зазвичай здійснюється в такій послідовності: розроблення і обгрунтування стратегії фірми; складання стратегічного плану; складання планів гарантування безпеки, фінансових планів, планів будівництва, маркетингу та ін.; експертна оцінка стратегії і планів; визначення основних видів стратегічного менеджменту, на які робить ставку організація, і виявлення можливих загроз та ризиків; реалізація стратегії; коригування стратегії і планів; аналіз і оцінка результатів в ході і після реалізації стратегії.

Стратегічний менеджмент припускає також, що фірма визначає свої ключові позиції на перспективу залежно від таких видів ринкових стратегій в системі фінансово-економічної безпеки підприємства. Продуктова, що спрямована на визначення: видів конкретної продукції і технологій, які фірма розро­блятиме; сфер і методів збуту; способу підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. Стратегія маркетингу, що припускає гнучке пристосування діяльності фірми до ринкових умов. Конкурентна, яка має на меті скорочення витрат виробництва, індивідуалізацію і підвищення якості продукції, визначення способом сегментації нових секторів діяльності на конкретних ринках. Стратегія управління, котра припускає, що вище керівництво фірми постійно тримає під контролем види діяльності і номен­клатуру продукції з метою диверсифікації видів діяльності і продукції, що випускається, за рахунок нових галузей і ліквідації тих, які не узгоджуються з цілями фірми та її орієнтирами. Стратегія нововведень (інноваційна політика), що припускає об'єднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. Стратегія капіталовкладень - припускає визначення рівня капіталовкладень на основі розрахунку масштабів випуску окре­мих видів продукції і діяльності фірми в цілому; визначення конкурентних позицій фірми. Стратегія розвитку - передбачає здійснення цілей забезпечен­ня стійких темпів розвитку і функціонування як фірми загалом, так і її філіалів та дочірніх компаній. Стратегія поглинання, що припускає придбання акцій інших компаній, які характеризуються швидким зростанням і науково-технічними досягненнями, з метою підвищення ефективностіфірми шляхом проникнення в нові галузі господарства і транснаціоналізацію капіталу. Стратегія зарубіжного інвестування - передбачає створення за кордоном власних виробничих підприємств - складальних із розроблення сировинних ресурсів. Стратегія орієнтації на розширення експортної діяльності - пов'язана з розробленням заходів, що забезпечують доцільність розвитку такої діяльності, яка дає змогу знизити до мінімуму передбачувані можливі ризики й оцінити вигоди. Стратегія зовнішньоекономічної експансії – припускає щодо всіх видів діяльності створення зарубіжного виробництва, експорт з третьої країни товарів і послуг, зарубіжне ліцензування.

Вибір усіх цих стратегій у їх поєднанні роблять на основі порівняння перспектив розвитку фірми і можливих загроз у різних видах діяльності, встановлення пріоритетів і розподілу ресурсів для забезпечення май­бутнього успіху.