Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Зародження економічної думки
Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука Питання Зародження і розвиток політичної економії, її напрями та школи. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Питання. Зародження і розвиток політичної економії, її напрями та школи Під час вивчення даного питання слід засвоїти, що у перекладі з грецької слово “економіка” означає “мистецтво ведення домашнього господарства” (“ойкос” - дім, домашнє господарство; “номос” - вчення, закон). Однак відтоді, як давньогрецький філософ Ксенофонт започаткував нову на той час економічну науку в працях “Економіка” та “Про доходи”, зміст її змінився. Нині поняття “економіка” охоплює сім’ю, підприємство (фірму), народне господарство певної країни або його частину; сукупність взаємопов’язаних господарств груп країн, об’єднаних у різноманітних інтегральних організаціях; світове господарство. Етапи становлення економічної науки (до XX ст.) Первісний устрій: общинний розподіл праці - вміння вести господарство - передавання досвіду та навичок. Рабовласницький устрій: Стародавня Греція - Аристо- тель, Платон (вводить термін “ойкономія” (економіка, домоведення) - вивчають проблему обміну як форму економічного зв’язку між людьми (зародження ринкових відносин). Феодальний устрій: Франція - Антуан де Монкретьєн, книга якого “Трактат політичної економії-” (1615 р.) присвячена економічним проблемам держави. Наука отримує назву - “політична економія”.
Капіталістичний устрій: Англія, в якій політекономія бурхливо розвивається завдяки промисловій революції і стає самостійною наукою, починаючи з XVII ст. Зародження економічної думки Зародження економічної думки збігається із часом становлення людської цивілізації. Економіка - основа життя людей, тому вона стала об’єктом пильної уваги вже на ранніх стадіях розвитку людства. Однак на той час не існувало основи для наукового пізнання економічних явищ і процесів. І лише через тисячі років було відкрито закони господарського життя та економічного розвитку, тобто виникла економічна наука. Перші уявлення про економіку почали складатися із зародженням приватної власності, додаткового продукту, а також рабовласницької держави. Вони знайшли своє відображення в економічних пам’ятках таких стародавніх країн: Єгипту, Месопотамії, Фінікії, Карфагену, Палестини, Індії, Китаю та інших країн, а також у великій “книзі книг” - Біблії - священній книзі християн та іудеїв. Економічна думка стародавнього світу при всій її незрілості досягла певних цінних теоретичних результатів, що увійшли в скарбницю економічної спадщини людства. Найбільший теоретичний вклад у становлення та розвиток політекономії зробили такі давньогрецькі мислителі: Ксено- фонт (430 - 354 рр. до н.е.), Платон (428 - 348 рр. до н.е.), Ари- стотель (384 - 322 рр. до н.е.). Ксенофонт: • першим здійснив спробу аналізу поділу праці; • розумів міру залежності поділу праці від розмірів ринку; • розрізняв просту і складну працю; • уперше поставив питання про властивості товару: корисність (мінову вартість) і цінність (вартість); • був близьким до розуміння грошей як специфічного товару, виділяв дві їх функції - засіб обігу та засіб нагромадження (скарб). Платон: «підійшов до розуміння суті вартості товару; » виділив ще одну функцію грошей - міру вартості; • поставив питання про основу та рівень ціни; • вважав, що ціни повинна регулювати держава; • різко засуджував лихварство; • вважав торгівлю заняттям недостойним; • виступав проти нагромадження великих багатств; • розробляв проекти ідеальної держави (одна з них - легендарна Атлантида), що регулює економічне життя. Аристотель: • розширив уявлення про властивості товару (споживча та мінова вартість); • вважав, що гроші з’явилися в результаті домовленості людей; • характеризував форми обміну (мінову торгівлю і товарний обіг); «аналізував обіг грошей як капіталу; • розглядав шляхи досягнення багатства, розрізняючи сфери “економіки” і “хрематистики” (мистецтво наживати необмежене багатство через торгівлю і лихварство); «засуджував заняття торгівлею та лихварством; • висував проекти створення ідеальної держави. Проте й “великі греки” були дітьми свого часу. Вони виступали принциповими прихильниками рабства та натурального господарства. Поділ людей на рабів і вільних пояснювали законами природи, вважаючи рабство вічним станом речей, а суспільний прогрес вбачали у побудові ідеальної рабовласницької держави. Економічна думка стародавнього Риму зосереджувалася на: в вирішенні аграрних питань; я використанні праці рабів; в організації рабовласницького господарства (латифундій - сільських господарств і ергастеріїв - ремісничих господарств). Ці проблеми розглядали такі римські аристократи: Катон Старший (234 - 149 рр. до н.е.), Варрон (І ст. до н.е.) і Калумел- ла (І ст. н.е.). Висновок. Об’єктом вивчення в період зародження економічної думки була економічна роль рабовласницької держави, а методом пізнання - найпростіший, емпіричний метод, що ґрунтується на власному досвіді дослідника.
|