Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема 9. Капіталістична економіка як вища форма ринкової економіки
|
|
Питання
1. Монополії та олігополії в умовах капіталістичної змішаної економіки.
2. Еволюція та перспективи розвитку сучасного капіталізму. Історичні перспективи змішаної економіки.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Питання 1. Монополії та олігополії в умовах капіталістичної змішаної економіки
Опрацьовуючи дане питання, слід засвоїти, що модель монополістичної конкуренції відзначається такими рисами:
1) на галузевому ринку діють кілька десятків переважно середніх фірм, що конкурують між собою;
2) конкуренти випускають диференційований продукт (продукт одного типу, але з певними, лише йому властивими, особливостями), і кожна із фірм володіє монопольним правом випуску свого особливого продукту;
3) на даний ринок достатньо легко проникають нові конкуренти із власним диференційованим продуктом;
4) пануючою є нецінова конкуренція (наголос ставиться на якість і особливість продукту з широким застосуванням реклами та торгової марки);
5) контроль над ціною існує у дуже вузьких межах (лише на ціну власного диференційованого продукту).
Ринки монополістичної конкуренції найбільш поширені у сучасній ринковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, електроприладів, ліків, комп’ютерів, канцелярських товарів, кондитерських виробів і ласощів, тканин, роздрібну торгівлю, підприємства харчової промисловості, побутового обслуговування тощо.
З монополістичною конкуренцією пов’язане поняття не- цінової конкуренції.
Нецінова конкуренція здійснюється через удосконалення якості продукту і умов його збуту. Вона здійснюється за такими напрямами:
■ удосконалення технічних параметрів товару;
■ покращання пристосованості товару до потреб споживачів.
При цьому застосовується продаж якісніших товарів, але за вищими цінами, пропозиція нових товарів для задоволення старих потреб, надання більшого обсягу послуг, продовження строків гарантійного обслуговування, проведення рекламних кампаній тощо.
Термін “олігополія” у перекладі з грецької означає “небагато продавців”.
Олігополія характеризується такими ознаками:
♦ наявність у галузі кількох великих виробників (від 2 до
7-10);
♦ конкуруючі фірми виробляють як стандартизований, так і диференційований продукт;
♦ існують суттєві перешкоди для проникнення у галузь ще одного конкурента, насамперед, через великі розміри капіталів;
♦ типовою є нецінова конкуренція або цінова конкуренція;
♦ контроль над ціною обмежений або значний.
Олігополістичні ринки також дуже поширені. Вони існують у галузях із виробництва сталі, прокату, чавуну, алюмінію, цементу, спирту, мінеральних добрив (однорідні продукти), а також побутової техніки, автомобілів, кораблів, у сфері оптової торгівлі тощо (диференційований продукт).
Якщо на ринку монополістичної конкуренції немає особливих перешкод для здійснення міжгалузевої конкуренції, то на олігополістичному ринку її обмеження дуже суттєві. Тому застосовують нові методи міжгалузевої конкуренції, а саме: диверсифікацію виробництва, вертикальну інтеграцію та конгломерацію.
Диверсифікація виробництва передбачає появу дуже великих фірм, які діють у кількох споріднених між собою галузях. Цим вони обмежують залежність від постачальників ресурсів і комплектуючих виробів, послаблюючи позиції галузі-конку- рента.
Вертикальна інтеграція проявляється в об’єднанні в рамках однієї фірми технологічного ланцюга у виробництві продукту від початкових етапів (наприклад, розробка корисних копалин) до його реалізації.
Конгломерація - об’єднання капіталів непов’язаних між собою галузей в одній величезній фірмі.
Усе це зумовлює появу величезних багатопрофільних фірм, що діють переважно на різних олігополістичних ринках.
Питання 2. Еволюція та перспективи розвитку сучасного капіталізму. Історичні перспективи змішаної економіки
Під час вивчення даного питання потрібно запам’ятати, що природною рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивіда до реалізації своїх економічних інтересів. Дбаючи про власні інтереси, така економічна людина покращує свій добробут та примножує багатство суспільства.
У ринковій економіці державі належить другорядна роль. Так, держава виконує ті функції, які не може виконати окремий індивід або зробить це економічно неефективно.
Такими функціями держави є:
• організація громадського порядку, державної поштової служби;
• запровадження обов’язкового шкільного навчання;
• забезпечення національної оборони;
• емісія крупних банкнот;
• будівництво деяких громадських споруд (доріг, мостів) і утримання їх у належному стані.
З часом теорія ринкової економіки зазнала істотних змін. Так, концепція “соціального ринкового господарства”, основоположниками якої є західнонімецькі економісти А. Мюллер- Армак, Л. Ерхард та В. Ойкен, значно відрізняється від теорії “класичного ліберального господарства”, згідно з якою державі відводилася роль “нічного сторожа”. Ці вчені переконані, що перед державою поставлені величезні завдання, а можливість звільнити державу від її обов’язків малоймовірна. Головною небезпекою для соціального ринкового господарства вважалися монополії, що руйнували ціновий механізм.
Одним із критеріїв соціального ринкового господарства є досягнення ефективного господарського порядку, коли із зростанням продуктивності праці знижуються ціни та підвищується реальна заробітна плата.
Другим важливим критерієм соціального ринкового господарства є оптимальне поєднання ринкової економіки та планового господарства.
У пізніших виданнях “соціальне ринкове господарство” трактується як сучасна форма економічної організації ринкового типу з налагодженим механізмом державного регулювання, відповідною інституціональною структурою і системою соціального захисту населення. Проте таке регулювання повинно бути непрямим.
Якщо обирати назву існуючої нині в Україні соціально- економічної системи, то найприйнятніпшм є термін “змішана економіка”.
Змішана економіка - це модель соціально-економічного розвитку, що передбачає оптимальне поєднання приватної та державної форм власності, плану і ринку, проведення інститу- ційно-соціальних реформ та національного економічного планування з метою побудови прогресивнішого ладу.
Цей тип економіки виник у перші десятиліття XX ст. Розрізняють три основні варіанти змішаної економіки:
• консервативний;
• ліберальний;
• соціал-реформістський.
Консервативний варіант передбачає обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватного сектору, ринкових важелів саморегулювання економіки.
Ліберальний варіант передбачає проведення важливих інституційних і соціальних реформ, раціональну взаємодію приватного і державного секторів, впровадження системи національного планування, підпорядкування приватного сектору інтересам розвитку суспільства, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки.
Соціал-реформістський варіант передбачає оптимальне поєднання децентралізму і централізму, планування ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму в прогресивніше суспільство.
Ліберальний і соціал-реформістський варіанти змішаної економіки мають чимало спільного. Зокрема, їх представники виступають за пряме втручання держави в економіку в суспіль-
них інтересах, значний розвиток державного сектору, пріоритет колективних і суспільних інтересів порівняно з індивідуальними тощо.