Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Державний бюджет
Сальдо = Доходи - Видатки. Якщо видаткова частина більша, ніж дохідна, то виникає дефіцит державного бюджету. Залежність ставок оподаткування та надходжень у державний бюджет відображає крива Лаффера (А. Лаффер - сучасний американський економіст неокласичного спрямування), що зображена на рисунку.
Графік показує, що найбільші податкові надходження бюджету (М) будуть за середніх податкових ставок (близько 50 %), а надто високі або надто низькі податкові ставки зменшують ці надходження (в точках А і В надходження однакові, хоча податкова ставка різна). Проте високі ставки прямих податків служать також для обмеження розвитку монополій і окремих галузей, а пільгові - для його стимулювання. Витрати бюджету також використовуються для економічного регулювання. Державні витрати можуть значно переважати над доходами, що створює бюджетний дефіцит і призводить до зростання внутрішнього державного боргу. Дефіцит свого бюджету держава покриває за рахунок позики - випуску державних боргових зобов’язань (облігацій, казначейських векселів). Інший шлях покриття бюджетного дефіциту - емісія незабезпечених кредитних грошей, що спричиняє стрімке зростання інфляції. Дефіцит державного бюджету виникає завдяки: • надмірних витрат на військові цілі; * розгалуженого апарату чиновників; • державних закупівель (насамперед, військової техніки і озброєнь) за завищеними цінами тощо. Хронічний дефіцит бюджету призводить до: зростання державного боргу; ^ пік інфляції. Економічна політика держави з формування та використання державних фінансів називається фіскальною політикою (і лат. - “казна”). Фіскальна політика буває: • дискреційною - свідоме використання державного опоці іткупання та державних витрат для досягнення поставлених цілей, що вимагає постійного суб’єктивного впливу держави; • недискреційною - пов’язана з автоматичною дією економічних регуляторів, що “вмонтовуються” в економічну систему і не иимагають додаткових політичних заходів. Питання 2. Грошово-кредитне регулювання Грошово-кредитне регулювання полягає у регулюванні кількості грошей в обігу і відсоткових ставок. Основна мета - допомогти економіці у досягненні повної шйпятості та подоланні інфляції. На відміну від фінансового регулювання цей вид регулю- папіія є антиінфляційним. Методи регулювання грошової маси: ♦ операції на відкритому ринку; ♦ встановлення облікової відсоткової ставки; ♦ зміна обов’язкових резервних вимог. Операції на відкритому ринку. Центральний банк, купуючи або продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, збільшує чи зменшує грошово-кредитні потоки, що обслуговують рух товарів і послуг. Встановлення облікової відсоткової ставки. За умови підвищення облікової ставки відсоткові обсяги кредитування комерційних банків центральним банком зменшуються, а кредит стає дорожчим. При зниженні облікової відсоткової ставки кредитні ресурси комерційних банків зростають, тому позика грошей стає дешевшою. Зміна обов’язкових резервних вимог. Держава впливає на д ин аміку суспільного виробництва через регулювання обсягу інвестицій (підвищ ення або зниження ставки обов’язкових резервів). Грошово-кредитне регулювання здійснюється через монетарну е кономічну політику.
|