Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Література. 1. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка)
|
|
1. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). - Тернопіль, 1998. - Гл. 2. - С. 34 - 42.
2. Мочерний С.В. Політична економія. Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - Тема 23.
3. Мочерний С.В. Економічна теорія. Посіб. - К.: ВЦ “Академія”, 2002. - С. 226 - 242.
Тема 10. Перехідна економіка та її закономірності
Питання
1. Об'єктивна необхідність і реальні можливості переходу до ринкових відносин. Становлення різних форм власності в перехідній економіці.
2. Особливості переходу до ринкових відносин в аграрному секторі економіки.
3. Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Питання 1. Об’єктивна необхідність і реальні можливості переходу до ринкових відносин. Становлення різних форм власності у перехідній економіці
Вивчаючи дане питання, потрібно засвоїти, що в сучасному світі виділяються країни з чотирма типами господарських систем:
1) країни з розвиненою ринковою економікою (близько ЗО країн - країни Європи, СІЛА, Канада, Японія, Австралія, Нона Зеландія та ін.);
2) країни, у яких формується ринкова економіка, але нетоварне господарство займає досить помітне місце - це так звані країни, що розвиваються (понад 130 країн Азії, Африки, Латинської Америки, Океанії);
3) країни з командно-адміністративною економікою (11 і внічна Корея, Куба, Китай);
4) країни, що знаходяться на стадії переходу від планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки (29 країн Європи, Азії, у т.ч. колишні республіки СРСР).
Згідно з наведеною класифікацією випливає, що більшість країн світу характеризується перехідною економікою. Виділяють такі два типи перехідної економіки:
1) економіка, що перебуває у стані переходу від традиційного до ринкового господарства (економіка країн, що розвиваються);
2) економіка, у якій здійснюється перехід від планового до соціально-орієнтованого ринкового господарства (економіка постсоціалістичних країн).
Для перехідної економіки першого типу характерні такі основні ознаки:
» нерозвиненість ринку і товарного виробництва;
• відсталість продуктивних сил більшості галузей;
• несформованість народногосподарського комплексу;
соціально-економічна відсталість, пережитки родоплемінних відносин.
♦ низький рівень життя широких верств населення, їх соціальна незахищеність;
♦ значна або пануюча економічна роль держави.
Для багатьох країн, що розвиваються, ці ознаки є відносними. Так, значна їх група за своїм економічним розвитком наближається до країн розвиненого ринку (Південна Корея, Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі, Малайзія, Сінгапур, Туреччина, Тайвань та ін.) - це так звані нові індустріальні країни. Водночас більшість країн цієї групи є слаборозвиненими, із рутинною технікою, патріархатом, родоплемінною ворожнечею, тоталітарним режимом, надзвичайною бідністю, незначною тривалістю життя (Гаїті, Лесото, Непал, Бангладеш, Сомалі, Ліберія, Конго, Ефіопія та багато ін.)
Низка країн, насамперед, експортери нафти, забезпечили високий рівень життя за рахунок експортних доходів, але їх економіка однобічна і повністю залежна від розвинених ринкових країн (Кувейт, Саудівська Аравія, Ірак, ОАЕ, Лівія та ін.)
Другий тип перехідної економіки пов’язаний із радикальним реформуванням планової централізованої економіки, її перетворенням у ринкову. Тут зберігаються товарна форма виробництва, система суспільного поділу праці, а також існують порівняно розвинені продуктивні сили індустріального типу.
Водночас низка особливостей і ознак вказує на необхідність і шляхи ринкових перетворень:
♦ монопольний характер або переважання державної власності;
♦ відсутність або нерозвиненість ринкового середовища - конкуренції і вільного підприємництва;
♦ відсутність регулюючого впливу ринку;
♦ нерозвиненість ринкової структури та інфраструктури;
♦ порівняно незначний рівень життя широких народних
мас.
За специфікою переходу від централізованої планової до соціально-орієнтованої ринкової економіки визначилося кілька груп постсоціалістичних країн:
1) країни, де намагаються впровадити ринкові відносини без руйнування планової адміністративної системи - шляхом створення “вільних економічних зон” або реформування провідних галузей економіки (Китай, Монголія, В’єтнам та ін.);
2) країни з вираженим, поступовим, еволюційним переходом до ринкової системи, без соціальних потрясінь (Угорщина, Чехія, Словенія та ін.);
3) країни, що обрали шлях “шокової терапії”, тобто швидкого переходу до ринкової економіки із соціальним “струсом” суспільства (зокрема, Польща, де були для цього умови -- значний прошарок приватної власності, ринкова заангажова- иість населення, тобто значне поширення ринкової психології тощо).
Водночас є низка країн, в яких застосовують елементи усіх трьох підходів з більшим чи меншим успіхом. До них належить і Україна.
Питання 2. Особливості переходу до ринкових відносин в аграрному секторі економіки
Продуктивні сили аграрного сектору - це речові чиним їси і, передусім, земля, що як продуктивний природний чинник н єдності та взаємодії з людською працею забезпечує вилучення (привласнення) корисних властивостей природи, виробництво необхідних для потреб людини благ.
Водночас у процесі розвитку агарного виробництва поступово змінюється співвідношення між витратами живої і уречевленої праці, а отже, діє закон переходу функцій від особистих до матеріальних факторів виробництва. Так, за даними американського економіста Дж. Шеларда, витрати праці у США у 1910 р. становили понад 65 %, а решта - капітал, тоді як на початку 60-х рр. XX ст. уже існувала зворотна пропорція.
Специфіка продуктивних сил в аграрному секторі зумовлює такі визначальні особливості сільськогосподарського виробництва:
щ тісне поєднання і взаємодія економічних, природних та біологічних законів;
■ безпосередня взаємодія людини з природою, оскільки від способу та культури цієї взаємодії залежать здоров’я людини, її психічний, нервовий, емоційний стан тощо;
■ менш інтенсивний характер дії п’яти економічних законів у цій сфері, що зумовлено специфікою землі, сільськогосподарського виробництва;
■ надзвичайна різноманітність природно-кліматичних умов та розташування ділянок землі не тільки в масштабі планети, а й всередині багатьох окремих країн;
■ наявність, окрім суспільних чинників підвищення продуктивності праці, природних (наприклад, хімі чний, механічний склад ґрунту) та біологічних;
■ значний розрив між робочим періодом і кінцевим результатом;
■ сезонний характер виробництва;
н можливість обмеження впливу природних чинників (передусім, родючості землі) на результати сільськогосподарського виробництва шляхом впровадження нових технологій, техніки, покращання культури землеробства тощо;
■ ґрунтові різновиди земель, а загалом природні та біологічні процеси істотно впливають на спеціалізацію сільськогосподарського виробництва, що сприяє зростанню продуктивності праці і, в свою чергу, органічно пов’язана з НТП. Так, за підрахунками американських учених, за рахунок спеціалізації у СІЛА в повоєнний період забезпечувалося близько 40 % приросту сільськогосподарського виробництва.
Другою найважливішою стороною аграрного виробництва є відносини економічної власності з приводу привласнення продуктивних сил сільського господарства і, насамперед, землі, результатів виробництва і робочої сили.
Крім відносин економічної власності, в агарному секторі розвиваються також техніко-економічні (відносини спеціалізації, кооперації, концентрації виробництва та ін.) та організаційно-економічні відносини (менеджмент, маркетинг, обмін діяльністю тощо).
Питання 3. Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури
У процесі вивчення даного питання слід засвоїти, що специфікою перехідної економіки України є несформованість її народногосподарського комплексу у зв’язку з тим, що українська економіка була частиною економічної системи СРСР.
Серед важливих завдань реформування економічної системи потрібно виділити такі:
• зміна відносин власності шляхом її роздержавлення і приватизації;
• створення ринкового економічного середовища - системи конкуренції і вільного підприємництва;
• структурна перебудова економіки з метою формування національного народногосподарського комплексу і ринкової структури;
• розвиток ринкової інфраструктури, тобто кредитно- банківської і фінансової систем, бірж, фірм ринкової торгівлі;
• підвищення рівня життя і соціальної захищеності населення;
• виховання ринкової психології та ринкового економічного мислення населення;
• створення правової і соціальної бази реформ, ринкового законодавства.
Особливе значення для формування економічної системи соціально-орієнтованого ринку має роздержавлення і привати- ЧЛЦІЯ власності, що є вихідним пунктом і основою ринкових перетворень.