Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Суспільний продукт
|
|
Питання
1. Чинники виробництва: види, типи, функції. Поєднання чинників виробництва.
2. Результативність виробництва.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Питання 1. Чинники виробництва: види, типи, функції. Поєднання чинників виробництва
У процесі вивчення даного питання слід засвоїти, що для здійснення процесу виробництва потрібні певні чинники або причини, що зумовлюють його. Такими чинниками виступають виробничі ресурси і фактори.
Сучасні теоретики часто ототожнюють ресурси виробництва та його фактори. Проте на початковому етапі дослідження чинників виробництва варто з’ясувати різницю між виробничими ресурсами і факторами.
Ресурси виробництва - це потенційні чинники виробничого процесу, його можливості, джерела (у перекладі з франц. “ресурс” означає “можливість, джерело, запас”).
Фактори виробництва - це реальні чинники, які вже застосовуються у процесі виробництва (від лат. “фактор” - “той, що робить, рушійна сила, причина”).
| і |
Сучасна економічна наука до виробничих ресурсів (факторів) відносить такі: працю, капітал, природні ресурси, підпри-
ємницьку діяльність; саме завдяки ним здійснюється процес виробництва.
Праця - це робоча сила людини, завдяки якій створюються життєві блага. У даному випадку праця ототожнюється із робочою силою, тобто розглядається не як процес, а як запас, ресурс. Тобто, якщо мова йде про кількість праці, то мається на увазі кількість працівників, які працюють певний час.
Капітал - ресурс виробництва у формі засобів праці. Вартість засобів праці дає уявлення про величину даного виробничого фактора. Капітал також називають інвестиційними ресурсами.
Природні ресурси - це сукупність предметів (сировина, матеріали) і засобів праці (земля, паливо, енергія). Природні ресурси так чи інакше своїм джерелом мають землю (природу) - цс, зокрема, вугілля і руда, газ і нафта, добуті із земних надр, льон, деревина, зерно, вирощені на землі, ґрунти і клімат тощо.
Підприємницька діяльність - специфічний вид праці з управління та організації виробництва, що є особливим виробничим ресурсом (фактором).
Усі виробничі ресурси, або фактори, мають одну загальну властивість: вони рідкісні, тобто існують в обмеженій кількості. Наша планета має скінченний запас ресурсів, що використовуються для виробництва життєвих благ. Однак рідкісними (обмеженими) також є трудові (праця), інвестиційні (капітал) та підприємницькі ресурси.
Серед виробничих ресурсів варто виділити відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних зараховують працю (робочу силу), капітал (засоби праці) і підприємництво; а основна маса природних ресурсів - це ресурси невідтворювані (корисні копалини. паливо, води та ін.). Тому важливою є проблема економії рідкісних виробничих ресурсів.
У вітчизняній економічній науці традиційно виділялися два фактори виробництва. До матеріально-речового фактора відносили усі засоби виробництва(предмети і засоби праці), а до особистого фактора – робочу силу, носія праці, тобто безпосередньо працівників.
Роль особистого фактора - людини - важко переоцінити. По-перше, сама людина з її здатністю до праці є рушійною силою виробництва, оживляючи у його процесі мертві засоби виробництва. По-друге, власне засоби виробництва - і предмети, і засоби праці - є результатом розуму, вміння та творчої діяльності людини. Від кваліфікації, сумлінності, професіоналізму працівників значною мірою залежить ефективність використання засобів виробництва та його результати.
Сукупність обох факторів суспільного виробництва називається продуктивними силами суспільства. Проте зміст продуктивних сил цим не вичерпується, існує також ефект узгодженості факторів виробництва, що втілюється у технології і організації суспільного виробництва.
Технологія виробництва відображає взаємодію його чинників, способи і прийоми впливу праці на її предмети відповідними засобами. Тому можуть бути як ефективні, так і неефективні технології виробництва, що характеризують стан продуктивних сил.
Організація виробництва забезпечує узгодженість застосування факторів виробництва, єдність його учасників задля досягнення мети виробництва.
Окрім того, всі ресурси (фактори) виробництва поділяють на речові та особисті (людські). До перших належать природні ресурси (земля) і капітал (засоби праці), а до других - праця і підприємницька діяльність.
Питання 2. Результативність виробництва
Під час вивче ння даного питання слід засвоїти, що результат будь-якого суспільного виробництва може розглядатись як абсолютний, або ефект виробництва, так і відносний, або ефективність виробництва.
Абсолютний результат виробництва (ефект) - це продукт, створений у процесі виробництва.
Відносний результат виробництва (ефективність) - це якісна оцінка ефекту виробництва, яка показує, у що обходиться суспільству виробництво тих чи інших благ.
Розрізняють соціальну й економічну ефективність.
Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства. Вона визначає, на скільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам та інтересам.
Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату. Її визначають за такою формулою:
Е-П/З,
де Я - вартість продукту;
З - матеріально-грошові затрати.
Це показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту.
Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ, і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.
Між соціальною та економічною ефективністю існує взаємозв’язок.
З одного боку, покращання задоволення особистих потреб усіх членів суспільства об’єктивно вимагає зростання економічної ефективності. Так, не можна підвищити добробут народу, не забезпечивши істотне зростання суспільної праці. Економічна ефективність виступає могутнім фактором вирішення соціальних проблем.
З іншого боку, підвищення соціальної ефективності виступає вирішальним фактором раціонального та економічного ведення господарства в інтересах суспільства і окремих його членів.
Однак на практиці подібний взаємозв’язок не завжди існує, що виявляється в нераціональному використанні матеріальних ресурсів, забрудненні навколишнього середовища.
Якщо втрачається взаємозв’язок між соціальною та економічною ефективністю, то це фактично означає, що виробництво здійснюється заради виробництва, тобто воно набуває без
безглуздого характеру. Об’єктивною закономірністю має бути зростання ефективності виробництва такої продукції і такої якості, які дійсно потрібні суспільству для задоволення його потреб. У цьому полягає сугь взаємозв’язку економічної та соціальної ефективності.
Показники економічної ефективності
|
Основні показники ефективності виробництва тісно між собою пов’язані. Насамперед, слід підкреслити прямий зв’язок між підвищенням продуктивності праці та відповідним зростанням фондовіддачі. Водночас динаміка даних показників може не збігатися. Це може бути обумовлено:
а об’єктивними причинами, переважно первинним етапом індустріалізації виробництва;
■ суб’єктивними причинами (наприклад, коли залучається до виробництва малопродуктивна техніка, яка до того ще й використовується не досить інтенсивно).
Отож, загальним закономірним процесом має бути такий, коли науково-технічний прогрес позитивно позначається на всіх результатах господарської діяльності.
Вищезазначені основні показники ефективності суспільного виробництва виражають лит е окремі результати господарської діяльності.
Щоб мати уявлення про ефективність виробництва в цілому, необхідно проаналізувати всю систему чинників, які впливають на кінцевий результат. Цей інтегральний показник ефективності виробництва можна відобразити такою формулою
Е = П/3 + М+ УФ,
де Е - ефективність;
П - продукт або дохід;
З - затрати праці живої;
М- матеріальні затрати;
Ф - одноразові вкладення в основні виробничі засоби;
У - коефіцієнт переведення затрат одноразових вкладень в основні засоби.