Причини циклу

1. Циклічні коливання зумовлені специфікою сфери обігу – розбіжністю у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них.

2. Суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К.Маркс, Ф.Енгельс).

3. Цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В.Парето, А.Пігу).

4. Результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й.Шумпетер).

5. Циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж.Кейнс).

6. Причиною циклів є невідповідність між наявним грошовим капіталом і його пропозицією (І.Фішер).

Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це – інтернальні історії. Теорії, які пояснюють появу економічних циклів зовнішніми причинами (зміна сонячної активності, війни, катаклізми), називають екстернальними.

Продуктивна сила людини характеризується робочою силою, а підприємця – хистом. Людина праці і підприємець виступають продуктивною силою, коли їх здібності реально використовуються в процесі виробництва. Поняття зайнятості означає, що потенційний носій особистої продуктивної сили включений до складу продуктивних сил суспільства у певній сфері економіки. Людина працює не заради праці як такої: праця, підприємницька діяльність повинні піднести добробут людини, її соціальний статус у суспільстві, на підприємстві, у сім’ї.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у грошовій та іншій формі. Зайнятість – це економічне відношення, що виражає залучення робочої сили до сукупної праці суспільства. Для більшості населення зайнятість – головне джерело доходів. Зайнятість характеризується системою відношень для надання робочих місць та визначенням форм участі у суспільному виробництві з метою одержання засобів для існування. Від її характеру та сфери залежать інтереси людини, її соціальний статус і рівень життя.

Є повна і неповна зайнятість. Повна – використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати. Якщо економіка має недостатньо робочих місць, то формується неповна зайнятість. Певна кількість вимушено безробітні.

Трудові ресурси – частина сукупної кількості працездатного населення. Розрізняють загальну і економічну (продуктивну) зайнятість. Загальна – навчання у з/о, спеціальних і вищих навчальних закладах, ведення домашнього господарства, догляд за хворими, інвалідами, участь у роботі громадських організацій, служба в Збройних Силах. Економічна – це зайнятість працездатного населення у виробництві товарів і послуг.

Форми зайнятості – за різними критеріями:

а) соціально-економічний (за формами власності та господарювання, соціальним складом населення); с. 339;

б) організаційно-економічна (тривалість і режим робочого часу, характер зайнятості – постійна, тимчасова; повна і часткова; основна і додаткова; гнучка зайнятість).

Традиційна зайнятість – повний робочий день, стабільність праці, регламентування робочого часу.

Гнучка зайнятість – нестабільність, відхилення від робочого часу, нестандартні умови праці, висока професіональна кваліфікація і територіальна стабільність, гнучка оплата праці.

Гнучкі форми – тимчасова робота, надомництво, поділ робочого місця, скорочений робочий тиждень. Деякі з цих форм відносять до повної або неповної зайнятості.