Здійснення наземного обслуговування за двома основними схемами.

Як уже наголошувалось, наземне обслуговування повітряних суден надзвичайно складний і відповідальний процес, від якості якого безпосередньо залежить безпе­ка польотів — головна проблема і вимога діяльності цивільної авіації. Нинішній етап розвитку організації і технології наземного обслуговування характеризується тим, що відбувається перехід від колишніх жорстко рег­ламентованих процесів до повітряних технологій, при­йнятих у світовій авіації. Типовою є ситуація, коли аеро­порт обслуговує багато авіакомпаній, які працюють на значній відстані від власних технологічних баз. Тому на­земне обслуговування літаків авіакомпаній здійснюють інші, так звані обслуговуючі компанії. В зв'язку з тим, що в світі існує безліч авіакомпаній, виникла необхідність узгодити в світовій цивільній авіації правила і процедури наземного обслугову­вання, а також розробити стандартні форми відповідних угод. Уперше це бу­ло здійснено 1967 року ІАТА (Міжнародна авіатранспортна асоціація) у ви­гляді стандартної угоди наземного обслуговування (RСНА), яку включили до Керівництва ІАТА з наземного обслуговування в аеропортах (АНМ). Вказані документи отримали статус 1 988 року, коли була утворена Рада ІАТА з на­земного обслуговування (ІСНС), що об'єднала представників авіакомпаній, незалежних компаній, які виконують наземне обслуговування, адміністра­тивні органи аеропортів та інші організації, що безпосередньо здійснюють наземне обслуговування.

Характерно, що прийняті документи постійно оновлюються і вдоскона­люються новими редакціями або додатками, оформлюються у вигляді стан­дартів (схема 1 6). Серед них (схема 1 7):

АНМ 801 — вступ до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування;

АНМ 802 — коментарі до стандартної угоди;

АНМ 803 — рекомендований текст — Меморандум про взаєморозуміння;

АНМ 804 — система оцінки стандартів аеропортових послуг (АНS 1000);

АНМ 810 — стандартна угода ІАТА про наземне обслуговування;

АНМ 814 — стандартна угода щодо послуг із бортхарчування;

АНМ 815 — угода ІАТА щодо оформлення перевізної документації;

АНМ 817 — стандартна угода про навчання персоналу.

Основна угода між перевізником і компанією, яка здійснює наземне об­слуговування, встановлює:

—перелік разових послуг;

—конфіденційність;

—порядок видачі субпідрядів на виконання послуг;

— вимоги до обслуговування;

— оплату послуг;

— відповідальність сторін і відшкодування збитків;

— порядок арбітражу;

— гербові і реєстраційні збори;

— строк дії і порядок припинення угоди.

Послуги з наземного обслуговування згідно із вказаними міжнародними документами включають в себе:

— надання відомостей про представництво обслуговуючої компанії і її розміщення;

— процедури контролю завантаження ПС, надання засобів зв'язків і ав­томатизованої системи керування вильотом;

— контроль за засобами пакетування вантажів (ІЛЛ));

— обробку багажу і обслуговування пасажирів, вантажів і пошти;

— використання перонних технологій (супроводження, стоянка, зв'язок з екіпажем, завантаження-розвантаження, запуск, переміщення ПС, безпека);

— обслуговування ПС після польоту і перед вильотом (очищення, внутрішнє прибирання, обслуговування туалетів, заправлення водою, кон­диціювання, послуги діайсингу, обслуговування окремих сервісних систем пасажирського салону, внутрішньої екіпіровки);

— заправлення пальним, дозаправлення мастильними матеріалами і спецрідинами;

— технічне обслуговування ПС (транзитне, додаткове, місце в ангарі тощо);

— забезпечення польоту і робота з екіпажами;

— забезпечення спецтранспортом;

— забезпечення бортовим харчуванням;

— здійснення контролю і управління;

— забезпечення охорони і безпеки.