Предмет дисципліни

“Основи підприємницької діяльності” є однією з при­близно 50 економічних дисциплін, яка має предмет свого вивчення і застосовує при цьому як загальні, так і спе­цифічні засоби пізнання. З’ясування предмета цієї навчальної дисципліни можливе в контексті сучасного ви­значення предмета економічної науки західними еко­номістами (підручник П.Самуельсона “Економіко”) — з одного боку, і предмета політичної економії — з іншого.

Найпоширенішим визначенням предмета “економіко” є вивчення дій людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання різних товарів. Проте не всі ресурси (наприклад робоча сила) є рідкісними, доцільніше говорити про їх відносну рідкіс­ність. З огляду на це визначимо предмет “основ підприєм­ницької діяльності”.

Це вивчення основних послідовних дій підприємця (з часу зародження підприємницької ідеї до її втілення та ре­алізації основної мети такої діяльності) в процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу й споживання різних товарів і послуг та втіленого в них необхідного і додаткового продукту.

Для визначення предмета політичної економії вихо­дять з таких міркувань: щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло та інші блага й послуги; все необхідне для їх виробництва вони беруть у природі. Щоб пристосу­вати багатства природи для задоволення своїх потреб, лю­ди повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво — процес дії люди­ни на предмети і сили природи та пристосування їх для за­доволення певних потреб. Матеріальні блага люди вироб­ляють не поодинці, а спільно. Людина живе і працює в суспільстві. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або впливу лю­дей на предмети і сили природи, вони вступають між со­бою у певні зв’язки й відносини з приводу кооперації, спе­ціалізації виробництва тощо. Люди не лише виробляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і спожива­ють їх. Відносини між людьми у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ та по­слуг у політичній економії називають виробничими відноси­нами (або відносинами економічної власності).

Тому найпростішим визначенням предмета політичної економії є вивчення виробничих відносин між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання різноманітних товарів і послуг і взаємодії з розвитком продуктивних сил. З урахуванням цього можна визначити предмет “основ підприємницької діяльності”.

Предмет “основ підприємницької діяльності” (з погля­ду політичної економії) — виробничі відносини між різни­ми суб’єктами такої діяльності (зайнятими у сферах ви­робничої, комерційної, банківської діяльності та ін.) — з одного боку, та підприємцями і найманими працівника­ми — з іншого, в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

Водночас предмет політичної економії визначають на рівні сутності (в тому числі внутрішньої), тобто внутріш­ньо необхідних, причинно-наслідкових, спільних та сутнісних зв’язків, або на рівні економічних законів.

У цьому разі політична економія вивчає закони, які уп­равляють виробничими відносинами (відносинами еко­номічної власності) між людьми у процесі безпосередньо­го виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг та у взаємодій з розвитком продуктивних сил. З огляду на це предметом “основ підприємницької діяль­ності” також повинні стати закони, які управляють діями підприємців у процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання (якщо брати до уваги визначення в “Економіко”), або закони, які управляють виробничими відносинами між різними суб’єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.

На цій основі можна дати узагальнююче визначення “основ підприємницької діяльності”.

Основи підприємницької діяльності — наука про зако­ни, що управляють, з одного боку, відносинами еко­номічної власності між різними суб’єктами підприємниць­кої діяльності та найманими працівниками, а з іншого — діями підприємців у процесі вибору ресурсів для вироб­ництва, обміну, розподілу та споживання товарів і послуг.