Сутність банків та їх структура

Банк — фінансовий інститут (організація), який забезпечує функціонування та розвиток позичкового капіталу, зокрема кредиту. У цьому визначенні не названі основні операції та функції банку, тому воно розкриває сутність банків лише частково.

Коротко функції банків можна охарактеризувати так:

1) випуск, купівля і продаж, зберігання, надання в кредит та обмін грошей і цінних паперів;

2) контролювання руху фінансових ресурсів, обігу гро­шей та цінних паперів і внаслідок цього значною мірою здійснення контролю над окремими галузями економіки, їх власністю;

3) надання платіжно-розрахункових послуг підпри­ємствам і населенню та ін.

Тут перераховано далеко не всі функції та операції, банків. Комплексне визначення сутності банків з урахуванням всіх їх функцій та операцій, втрачає локаніч-І ність. Тому у ньому слід зазначити лише основні функції банків.

Банк — особливий фінансово-кредитний інститут, який акумулює грошові ресурси (цінні папери) та випускає їх, надає в кредит фінансові ресурси, контролює грошовий обіг та надає платіжно-розрахункозі послуги.

Якщо перші банки виконували переважно одну — мак­симум дві операції, то сучасні крупні комерційні банки здійснюють майже 300 операцій. Внаслідок цього поняття “банк” постійно наповнювалось елементами нового еко­номічного змісту.

Основними видами сучасних банків у розвинутих країнах світу є центральний банк, комерційні банки, сільськогосподарські, кооперативні та ін. Залежно від форм власності виділяють державні, приватні (в руках окремої особи), акціонерні, кооперативні, муніципальні, змішані (державний капітал поєднується з іншими форма­ми), міждержавні. Відповідно до функцій та характеру ви­конуваних операцій розрізняють емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні та інші банки. Залежно від видів господарської діяльності виділяють промислові, сільськогосподарські, торговельні, зовнішньоторговельні.

Крім банків, існують банківські об’єднання: банківські асоціації, банківські картелі (або консорціуми), банківські трести і концерни. Сукупність різних видів банків та банківських об’єднань у їх взаємодії та взаємозв’язку фор­мує банківську систему.

До цієї системи також входять спеціалізовані кредит­но-фінансові установи, які здійснюють кредитування ок­ремих сфер і галузей народного господарства. До них на­лежать інвестиційні банки, кредитні союзи, страхові ком­панії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін.

Розглянемо коротко сутність комерційних банків та спеціалізованих фінансово-кредитних інститутів, з якими безпосередньо мають справи підприємства.

Комерційні банки, як правило, не є державною вла­сністю. Наймогутніші з них — відкриті акціонерні товари­ства. Водночас у Франції та Італії крупні комерційні бан­ки є власністю держави. У СІЛА наприкінці 90-х років налічувалося 10, 5 тис. комерційних банків, в Україні — до 200. Наймогутніший комерційний банк СІЛА (“Сітікорп. оф Нью-Йорк”) мав у 1995 р. активи понад 170 млрд дол., тоді як в Україні у 1998 р. найкрупнішим банком був Промінвестбанк, активи якого становили приблизно 200 млн грн. Наймогутнішими у світі є японські банки, ак­тиви найкрупнішого з них у середині 90-х років станови­ли майже 500 млрд дол. Наприкінці 90-х років такий самий гігантський банк появився і в США.

Основними функціями комерційних банків є кредитні, фондові (випуск цінних паперів різних компаній та їх розміщення на валютних ринках), комісійні (платіжно-розрахункові) операції у межах всього народного госпо­дарства та ін. Важлива функція банків за сучасних умов — посередництво у міжнародному обігу позичкових капіта­лів, надання дедалі більшої маси міжнародних кредитів. З цією метою створюються філіали іноземних банків у розвинутих країнах світу.

Значно посилюється універсалізація банків. Крім перелічених функцій, вони виконують операції страхування, і консультаційного бізнесу (надання фінансової, комерційної, ринкової, технічної інформації тощо). Швидко поширюється така форма діяльності банків, як фінансовий лізинг (фінансування банками оренди устаткування, особливо нової наукомісткої та дорогої техніки), проектне фінансування.

Виконання таких функцій банків та їх постійне розши­рення зумовлює посилення концентрації банківського капіталу та зростання масштабів привласнюваного ними і прибутку. Основними джерелами цього прибутку є здійснення банками розрахункових, емісійних, облікових та інших функцій, надання кредитів і встановлення при цьо­му вищих відсотків, ніж виплата відсотків за вкладами.

Важливим структурним елементом банківської систе­ми є спеціалізовані фінансово-кредитні установи.

Інвестиційні банки здійснюють операції з випуску і розміщення акцій, облігацій. При цьому вони залучають капітал шляхом випуску і продажу власних акцій, або за­лучають для цього кредити комерційних банків.

Взаємоощадні банки, кредитні союзи та інші ощадні ус­танови акумулюють заощадження населення і спрямову­ють їх здебільшого на фінансування будівництва (житло­вого, комерційних установ та ін.).

Страхові компанії з метою залучення фінансових коштів продають страхові поліси, а потім вкладають їх у цінні папери компаній та держави, надають цим суб’єктам кредити.

Пенсійні фонди акумулюють кошти здебільшого із внесків у фонди соціального страхування. Серед них розрізняють фонди, які не інвестують свої кошти у цінні папери (а отже виплачують пенсії лише з поточних надходжень і доходів), і ті, якими управляють страхові компанії чи підприємства (або за їх дорученням банки).

Інвестиційні компанії залучають кошти шляхом випус­ку акцій, їх продажу дрібним акціонерам та купівлі цінних паперів промислових компаній різних галузей промисло­вості.