Основні форми кредиту та банківських операцій і плата за ними

Виникнення, функціонування та розвиток банків значною мірою пов’язані з наданням кредиту.

Кредит (лат. credit — довіра) — позичка у формі грошей або товару в тимчасове користування з умовою своєчас­ного повернення і виплати за це певної винагороди (відсотка).

Відсоток (або ціна за тимчасове користування капіта­лом) — прибуток за користування наданого у позичку капіталу в грошовій або товарній формі.

Найважливішими джерелами кредиту, до яких при­четні підприємства, є:

1) засоби, які нагромаджуються в амортизаційному фонді на підприємстві й призначені для відновлення ос­новного капіталу;

2) частина оборотного капіталу, яка звільняється за розбіжності, з одного боку, продажу товарів, а з іншого — купівлі сировини та матеріалів;

3) частина тимчасово вільного оборотного капіталу, яка з’являється з часу отримання підприємством коштів від реалізації власної продукції та виплати зарплати;

4) частина отриманого прибутку, яка спрямовується на розширення виробництва, тобто частина капіталізова­ної додаткової вартості.

Розрізняють такі основні форми сучасного кредиту, пов’язані з діяльністю банків: комерційний, банківський, державний, іпотечний, міжнародний.

Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами (фірмами, компаніями) іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежа і оформляється векселем; використовується з метою прискорення ре­алізації товарів, ціна яких зростає на суму відсотка.

Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (насамперед банками) будь-яким господарюючим суб’єктам (підприємствам, дер­жаві, підприємцям, власникам домашніх господарств то­що) у формі грошових позичок.

Іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позичок під заставу нерухомості.

Державний кредит — кредит, який надається державі (в тому числі місцевим органам влади), фізичними та юри­дичними особами у формі державних позик.

Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами (в тому числі банками, державою, а також міжнародними та регіональними фінансово-кредитними установами) од­нієї країни підприємствам та державам інших, країн.

Основними видами банківських операцій є пасивні, активні та комісійні.

Пасивні операції банку — операції із залучення вільних коштів.

Про основні джерела таких коштів, які утворюються на підприємстві, йшлося вище. Їх необхідно вкласти у банк і отримувати за це відсоток.

Основними видами вкладів є:

1. Депозит, або вклад до запитання. Він означає, що підприємство вкладає частину своїх вільних коштів у банк і використовує їх у будь-який час для розрахунків з інши­ми підприємствами, для виплати податків і заробітної пла­ти. Внаслідок цього цей вид вкладу ще називають розрахунковим рахунком і за ним відсотки або не виплачують, або виплачують дуже низькі.

2. Депозит на термін, або терміновий вклад. Під­приємство у цьому разі вкладає частину своїх вільних коштів у банк на чітко визначений термін і зобов’язується до закінчення його гроші з банку не вилучати. Це дає змогу банку використовувати вкладені кошти, зокрема надавати їх у кредит іншим підприємствам. За тимчасове користування цими коштами банк виплачує підприємству відсоток, вели­чина якого зростає із збільшенням терміну. Якщо підпри­ємство схоче вилучити ці кошти раніше, величина відсотка значно знизиться або він зовсім не буде виплачений.

Депозити на термін поділяють, у свою чергу, на влас­не термінові вклади (після закінчення встановленого терміну вони перетворюються на депозити до запитання) і вклади з попереднім повідомленням про їх зняття.

3. Депозитний сертифікат. Це документ, вид цінних па­перів, який засвідчує вклад (депозит) фізичною особою грошових коштів у банк на умовах термінового вкладу під зазначену банком ставку відсотка. Розрізняють депозитні сертифікати до вимоги (гроші за ними можуть бути вилу­чені через певний час) і термінові (гроші можуть бути ви­лучені у будь-який час).

До пасивних операцій банків належать також випуск облігацій з метою залучення грошових коштів замість ок­ремих видів цього цінного паперу, а саме іпотечних і банківських.

Активні операції банку — операції з надання кредитів, а також операції з цінними паперами з метою отримання прибутків, що реалізуються тоді, коли відсоток за креди­тами вищий, ніж відсоток за вкладами.

Іншими формами активних операцій банку є вкладан­ня коштів у цінні папери, а також їх інвестування у вироб­ництво.

Основними умовами надання кредитів є їх повернен­ня, цільовий характер (тобто використання лише на певні ділі), терміновість і забезпеченість. Якщо підприємство своєчасно не повертає кредити, банк вилучає більший відсоток.

Забезпеченість кредиту означає, що його надають під заставу товарно-матеріальних цінностей. У разі неповер­нення кредиту ці цінності переходять у власність банку. Без забезпечення кредити можуть надаватися лише надійним підприємствам-клієнтам, тобто тим, платоспро­можність яких не викликає сумнівів.

Залежно від характеру застави кредити поділяють на підтоварні (надаються під заставу товарів, які знаходяться в обігу, але ще не реалізовані) та фондові (надаються під заставу цінних паперів). Різновидом останніх є вексельні кредити — коли банк надає позичку власнику векселя, який хоче отримати кошти раніше закінчення терміну, за­значеного у векселі.

Перед тим як надати кредит підприємству, банки пере­дусім ретельно вивчають його фінансовий стан, (зокрема, наявність або відсутність непогашених кредитів, платоспро­можність тощо), потім — виробничу діяльність, перспективи впровадження досягнень науково-технічного прогресу та ін.

До активних операцій банку належать також операції з нерухомістю, іноземною валютою, лізингові, факторингові та ін. Активні операції банків базуються переважно на залучених коштах. Так, у розвинутих країнах світу частка власного капіталу становить від 1 до 10%. Відповідно до угоди між країнами ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку, куди входять 28 розвинутих країн світу) частка власних активів банку повинна бути не нижчою 9, 2%.

Комісійні операції банку — посередницькі операції, пов’язані з наданням інкасових, торгове -комісійних, ак­редитивних та переказних послуг або з платіжно-розра­хунковим обслуговуванням клієнтів.

Інкасові операції — операції, які здійснює банк за дору­ченням своїх клієнтів з метою отримання для них грошей замість грошових і товарно-розрахункових документів (чеків, векселів, цінних паперів, транспортних документів та ін.); за виконання цих операцій банк бере комісію.

Акредитив — грошовий документ, який містить доручен­ня банку про виплату певної суми грошей підприємству або фізичній особі відповідно до умов, названих у цьому документі.

Розрізняють грошові та товарні акредитиви.

Переказні операції — операції з перерахування внесе­них клієнтами грошей іншому отримувачу, який перебу­ває в іншому місці.

Крім того, банки виконують низку довірчих (трасто­вих) операцій. До них належать управління майном і капіталом, збереження цінностей та інше.

Відносно новими формами кредиту є лізинг і факто­ринг. Розглянемо їх сутність та механізм дії.