Методики визначення температури та органолептичних

показників стічних вод

2.2.1. Визначення температури стічної води

Виконують аналогічно визначенню температури для природних і водопровідних вод (див. п.2.1.1).

2.2.2. Визначення забарвленості стічної води

Забарвлення стічної води зазвичай визначають якісно, причому записують забарвлення та ступінь його інтенсивності. Для цього профільтровану воду наливають в циліндр із безбарвного скла, циліндр ставлять на білий папір, поряд з яким – такий самий циліндр з дистильованою водою. Воду в циліндрах розглядають зверху й визначають забарвлення: безбарвне, слабо-жовте, червонувате, фіолетове, бурувате тощо.

Оскільки правила спускання стічних вод у водойм вимагають, щоб вода у водоймищі після змішування із стічною водою не мала видимого забарвлення за товщини шару 10 см, практичне значення має визначення ступеня розведення стічної води, за якого колір цієї товщини шару не буде відрізнятися.

Для цього на аркуш білого паперу ставлять три циліндри діаметром 20-25 мм із безбарвного скла. В перший наливають досліджувану стічну воду (висота шару 10 см), в третій – таку ж кількість дистильованої води. В другий циліндр наливають в такій же кількості розведену стічну воду, збільшуючи кожний раз ступінь розведення (1: 1, 1: 2, 1: 3 і т.д.), доки під час проглядання зверху через шар води в другому та третьому циліндрах папір не буде виглядати однаково білим.

2.2.3. Визначення запаху стічної води

Запахи стічної води визначають якісно при відкриванні проби. Якщо запах невиразний, то слід відлити в колбу невелику кількість води, накрити годинниковим склом і підігріти до температури 60 °С. Розрізняють такі запахи стічних вод так: гнильний, фекальний, фенольний, сірководневий тощо. Інтенсивність запаху визначають за п'ятибальною шкалою (див. табл. 4). Отже, результати аналізу запаху виражають якісно, вказуючи характер запаху, та кількісно, визначаючи інтенсивність за даними табл. 4.

Якщо інтенсивність запаху стічної води перевищує два бали, її поступово розводять (1: 1; 1: 2; 1: 3 і т.д.) з подальшим визначенням запаху. Записують кратність розведення, за якої інтенсивність запаху не перевищує двох балів.

2.2.4. Визначення каламутності стічної води

Здійснюють аналогічно визначенню для природних і водопровідних вод (див. п.2.1.3).

3. Вимоги техніки безпеки під час виконання лабораторної роботи

1. Під час виконання роботи необхідно бути обережним, пам'ятаючи, що неакуратність та неуважність, погане знання лабораторного обладнання і речовин, які застосовують в роботі, можуть спричинити нещасні випадки.

2. Виконувати роботу, не відвертаючи увагу на сторонні справи.

3. Речовини не куштувати на смак (крім визначення смаку водопровідної води).

4. Аналізи проводити лише з тими речовинами, в тому посуді і за методиками, які зазначені в інструкції до конкретної роботи.

5. За наявності незрозумілих питань з'ясувати їх у викладача або в лаборанта.

4. Вимоги до звіту

1. Лабораторну роботу необхідно оформити в зошиті, в якому повинні бути записані методики виконання всіхнеобхідних визначень органолептичних показниківводи.

2. Занести результати визначення органолептичних показників досліджуваної води у таблицю.

3. Порівняти одержані результати з вимогами Державних санітарних норм та правил " Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

4. На основі одержаних результатів сформулювати висновок про якість води та необхідність її оброблення перед використанням.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Як класифікують показники безпечності та якості питної води?

2. Які показники належать до органолептичних? Вплив цих показників на якість води.

3. Як визначають температуру, каламутність, забарвленість, запах і смак води? Вкажіть одиниці вимірювання значень цих показників.

4. Вкажіть вимоги Державних санітарних норм та правил " Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" щодо органолептичних показників безпечності та якості питної води.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Державні санітарні норми та правила " Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

2. ДСТУ ISO 7887-2003. Якість води. Визначання і дослідження забарвленості (ISO 7887: 1994, IDT).

3. ДСТУ ISO 7027-2003. Якість води. Визначання каламутності (ISO 7027: 1999, IDT).

4. Руководство по химическому и технологическому анализу воды (ВНИИ ВОДГЕО Госстроя СССР). – М.: Стройиздат, 1973. – с.24.

5. ГОСТ 3351-74. Вода питьевая. Методы определения вкуса, запаха, цветности и мутности.

6. Закон України 2918-4 від 25.03.1999 р. “Про питну воду та питне водопостачання”.

7. Правила охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами. – Постанова Кабміну України від 25 березня 1999 р.

8. Возная Н.Ф. Химия води микробиология. – М.: Высш. школа, 1979. – с. 121–126.

9. Кульский Л.А., Гороновский И.Т., Когановский А.М., Шевченко М.А. Справочник по свойствам, методам анализа й очистке води. Ч. 1. – К.: Наук. думка, 1980. – с. 267–277.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

ВИЗНАЧЕННЯ ОРГАНОЛЕПТИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ ВОДИ

Методичні вказівки та інструкція

до лабораторної роботи з курсів “Теоретичні основи хімії і технології води”, “Хімія води і мікробіологія” для студентів базових напрямів

6.051301 “Хімічна технологія”, 6.060103 “Гідротехніка (водні ресурси)”

Укладачі Савчук Людмила Василівна

Знак Зеновій Орестович

Оленич Роман Романович