Професійне мистецтво другої половини 18 ст. Музична, живописна, літературна та наукова спадщина українських митців, їх внесок до загальноімперської культури

Музичне мистецтво

У XVIII ст. в Україні поряд з народною самодіяльною почала розвиватися і професійна музика. Перших музикантів-професіоналів випускали Київська академія та засноване в 1737 р. музичне училище в Глухові. Самовиходець із Глухова, пізніше студент Київо-Могилянської академії, М. С. Березовський став видатним українським і російським композитором. Він був автором першої в Росії опери «Демофонт».

Його земляк і учень Д. С. Бортнянський розвинув далі вітчизняне музичне мистецтво і написав опери «Креонт», «Сокіл» та інші, а також понад 100 творів для хорового виконання.

Література і усна народна творчість

У розвитку української літератури XVIII ст. з'явилися нові риси: вона поступово звільнялася від впливу церкви і набувала світського характеру. У цей же час з'явилися нові прозові твори, автори яких не просто реєстрували факти, а прагнули узагальнити, викласти свої погляди на події і т. д. В кінці XVIII ст. широкою популярністю користувалася " Історія Русів або Малої Росії" невідомого автора, де головна увага булла зосереджена на висвітленні подій визвольної війни 1648-1654 рр.

Архітектура. Образотворче мистецтво

У XVIII ст. на Україні було споруджено багато палаців для вельмож, будинків для адміністративних установ і навчальних закладів, магістратів, ратуш, а також церков. Розширилися творчі зв'язки українських та російських зодчих, художників, скульпторів. У Києві тривалий час працювали російські архітектори Йоганн Шедель, Варфоломій Растреллі, Петро Неєлов. Вони побудували тут ряд споруд, які вражають досконалістю своїх форм і монументальністю. Справжніми перлинами будівельного мистецтва з'явилися палаци феодалів у Батурині та селі Лялічах на Чернігівщині, зведені за проектами російських архітекторів.

Скульптура

У скульптурі і церковно-релігійні теми відступали на другий план. На полотнах художників часто з'являлися справжні історичні персонажі. Видатними живописцями того часу булиДмитра Левицький та Володимир Боровиковський, вихідці з України, вихованці Академії мистецтв у Петербурзі. Вони внесли значний внесок у загальноросійську культуру. Творча спадщина цих художників належить обом братнім народам – російському і українському.

У справжнє мистецтво перетворилася різьблення по дереву, виготовлення посуду, кахлів. Досягнення декоративного мистецтва збагачували культуру України.

Театр

У навчальних закладах України розвивались також драма і театр, які не можуть існувати одне без одного. Та коли саме тут вони мали характер дещо абстрактний, то поза шкільними мурами українська драма набуває характеру національного. Шкільна драма, як така, виникла з середньовічних релігійних драм, зв'язаних рігорозними нормами єзуїтського театру (правила Ф. Прокоповича). Вона булла схована за мурами академії від небезпек політичного життя. І хоч з її лона виходять твори такої духовної потужності, як «Милость Божія» Т. Трофимовича, чи твори, насичені мотивами народного вертепу, як «Комедія на Різдво Христове» Д. Тупталенка, вона не могла стати драмою національною.

• В інтермедійній частині вертепної (лялькової) драми, носіями якої здебільшого були школярі, виступають у живому контакті з дійсністю побутові постаті тодішнього життя України: козак, лях, литвин, циган, єврей. Інтермедії складали до кінця століття такі автори, як В. Лащевський, М. Довгалевський та інші.

• Найдоступнішим для народу продовжував залишатись ляльковий театр — вертеп.

• У Харкові в 1791 р. було засновано перший в Україні постійний театр.

Живопис.

Видатну роль у розвитку живопису та графіки XVIII ст. відіграли українці, академіки Петербурзької академії мистецтв Д. Г. Левицький і В. Л. Боровиковський. Вони стали справжніми творцями вітчизняного портретного мистецтва тієї пори. Хоч їх численні портрети і мали парадний характер, все ж вони зробили значний крок до створення реалістичного портрета. У створених Д. Левицьким портретах М. Дякової, А. Давга, Катерини II та написаних В. Боровиковським портретах М. Долгорукої, І. Безбородко, А. Сталь з винятковою майстерністю відтворені почуття властолюбства, індивідуальні риси людей різного характеру і соціальної приналежності.