Ходьба на лижах.

- Шостий рік життя

Самостійно брати, ставити лижі на місце, знімати й надівати їх, переносити під рукою. Ходьба на лижах у повільному темпі на відстань до 1, 2—1, 5 км. Ходити (з палицями) поперемінним ковзним кроком. Викочувати повороти на місці переставлянням лиж навколо п'яток вліво і вправо, а також у русі. Підніматись на гірку ступаючим кроком драбинкою; спускатися (без палиць) зі схилу в середній стійці (тримаючи зігнутими ноги в колінах).

Ігри: «Дожени», «Гонки на одній лижі», «Швидко вгору», «На лижах з гірки», «Підніми», «Естафети на лижах».

- Сьомий рік життя

Проходити на лижах 600—800 м у середньому темпі, 2-2, 5 км — у повільному. Ходити поперемінним кроком по лижні один за одним. Ходити на лижах по пересічній місцевості, яка має невеликий схил і рівні ділянки. Робити повороти переступанням на місці кругом (праворуч, ліворуч). Підніматися на гірку різними способами: ступаючим кроком, «напів’ялинкою», «ялинкою», «драбинкою». Спускатися (без палиць) і гірки (кут підйому до 20°) «напівплугом», «плугом», гальмуючи під час спуску Ігри: «Зустрічна естафета», «Пройди і не зачепи», «Естафета з перенесенням лижних палиць», «Квач на лижах», «Поміняй прапорець».

Значення зимових спортивних ігор

Дані досліджень (Е.І. Адашкявичене, О.І. Курок, Е.С. Вільчковський, Л. В. Карманова, Т.І. Осокіна та ін.), а також практика роботи дитячих садків свідчать про те, що діти старшої та підготовчої до школи, груп опановують елементи ігор спортивного характеру. Значний інтерес у дітей дошкільного віку викликають вправи спортивного характеру: плавання, катання на санках, ковзанах, велосипеді, ходьба на лижах та ін. Вони урізноманітнюють діяльність дітей під час прогулянки, збагачують їхній руховий досвід і є активним відпочинком після занять, на яких дошкільникам доводилося тривалий час сидіти.

Вправи спортивного характеру проводять одночасно з усією групою або кількома дітьми під час ранкових та вечірніх прогулянок. Визначаючи їх місце в режимі дня, вихователь враховує всі фізкультурні заходи та інші види діяльності дітей протягом дня, їх вік, фізичну та рухову підготовленість, стан здоров'я, умови, в яких відбувається навчання даного виду вправ.

Доцільно протягом тижня чергувати різні види вправ спортивного характеру. Наприклад, взимку діти двічі на тиждень катаються на санчатах, в інші дні з ними проводиться ходьба на лижах. Якщо є можливість проводити тільки одну з спортивних вправ (лижі або ковзани), то можна дозволити дітям займатися нею щоденно. Для проведення того чи іншого виду вправ спортивного ха­рактеру треба підготувати відповідний інвентар (лижі, ковзани з черевиками тощо) і спеціальне місце на майданчику.

Дошкільнята будь-якого віку залюбки катаються на санках, особливо з гірок. Піднімаючись з санками на гірку, дитина отримує певне фізичне навантаження. Спускаючись з гірки, діти привчаються переборювати відчуття страху, набувають вміння володіти собою. Крім того, під час катання на санках дошкільнята вчаться дотримуватися певних правил, бути дисциплінованими: спокійно чекають своєї черги, з'їжджають, коли доріжка звільниться.

Ходьба на лижах доступна вже дітям другої молодшої групи. Вона зміцнює здоров'я, сприяє всебічному фізичному розвитку та загартуванню організму дошкільників. Катаючись з гірок, діти виявляють рішучість, сміливість, кмітливість тощо. їхні рухи набувають впевненості, чіткішою стає координація дій рук та ніг, розвивається почуття рівноваги. Одяг дітей може бути звичайним: пальто, легка шубка або тепла куртка; шапочка з навушниками, рукавички, валянки або теплі черевики. Однак найраціональнішим одягом слід вважати лижний костюм, під який у холодну погоду піддягають шерстяний светр.

Дослідженнями (М.П. Голощокіна, Т.І. Осокіна та ін.) доведено, що найбільш ефективними формами навчання дошкільників техніки ходьби на лижах та спусків із гірок є організовані заняття та ігри на лижах. Старших дошкільників вже можна навчати кататися на ковзанах. Цей вид рухів зміцнює серцево-судинну систему, підвищує обмін речовин, викликає потребу в кисні, сприяє розвитку рухових якостей, загартовує організм, завдяки чому збільшується оздоровча цінність перебування дітей взимку на свіжому повітрі. Т. І. Осокіна підкреслює, що систематичність загартування важлива вже з раннього віку як дієвий засіб проти переохолодження. Упроцесі катання на ковзанах поліпшуються терморегуляторні процеси. За даними А. Садовської, в результаті катання на ковзанах у дітей можна розвинути спостережливість. Р. Соловейчик писав, що треба навчити кататися на ковзанах кожну дитину з п'яти років, при цьому важливо допомогти їй всерйоз повірити в свої сили, у можливість вільно пересуватися на ковзанах. А. В. Кенеман і Д. В. Хухлаєва вважають, що вже з трьох років діти можуть навчитися ковзати по льоду на ковзанах і здійснювати прості елементи фігурного катання, але в умовах дитячого саду потрібно кваліфіковане керівництво, щоб попередити виникнення травматизму.

Методика навчання катання на санках

Катання на санках можна проводити з дітьми всіх вікових груп дитячого садка, враховуючи вимоги програми та фізичну підготовленість дітей. Катання на санках проводять під час ранкової або після обідньої прогулянки при температурі повітря не нижчій – 12°С, одяг звичайний. Спочатку дітей вчать возити санки за мотузку, а потім показують, як треба сідати на них. Вихованці молодших дошкільних груп можуть возити вдвох одну дитину на певну відстань (10-15 м), періодично міняючись ролями.

Коли діти навчаться кататися на рівній місцевості, їх навчають спускатися з невеликих схилів. Дітям 3-4 років вихователь допомагає сісти на санки, а дея­ким з них – підняти на гірку. Якщо дитина боязка, перед нею на санки садять сміливішу дитину. Найзручніше й найбезпечніше кататися на санках – сидічи верхи, поставивши напівзігнуті ноги вперед і тримати натягнуту мотузку в руках.

Якщо під час спуску треба повернути санки на широкому схилі гірки, то опускають ногу на п'яту з того боку, в який треба повернути. Можна застосовувати й інший спосіб: міцно тримаючись за мотузку і притискаючи колінами санки, відхилити тулуб назад і трохи в той бік, куди їх треба спрямувати. Загальмувати рух можна так: опустити на сніг п'яти і, натягуючи мотузку, відхилити тулуб назад, щоб трохи підняти передню частину санок. Разом з ногами гальмуватимуть і задні кінці полозків.

Після спуску потрібна коротка пауза (1—1, 5 хв) для відпочинку. Підніматися на гірку слід повільно, не бігти, не обганяти інших дітей, дотримуватися своєї черги й чекати, поки попередня дитина не з'їде до кінця схилу.

Забезпечуючи відповідний порядок під час катання, вихова­тель попереджає дітей, щоб вони не піднімалися по схилу назустріч тим, хто з'їжджає, не перебігали доріжку, коли по ній хтось спускається. Підніматися на гірку тільки по спеціально зробленій для цього доріжці.

Загальна тривалість катання на санках у молодших групах – 40-45 хв, старших - 45-60 хв. Після цього дітям пропонують інші види діяльності.

Під час катання на санках по рівній місцевості з дітьми стар­шої та підготовчої до школи груп можна влаштовувати цікаві змагання. Наприклад, кілька дітей, спираючись на санки ззаду, за сигналом вихователя намагаються якнайшвидше довезти свої санки до прапорця, який поставлено на відстані 8-10 м від стартової риски.