Характеристика костюмів романського періоду

Рабовласницьке суспільство, а разом з ним і антична цивілізація гине з падінням Стародавнього Риму. У 395 році н.е. Римська імперія розділилася на Західну та Східну. Західна була зруйнована повстаннями рабів і завойована варварами. Східна, що об’єднала під своєю владою Єгипет, Сірію, Малу Азію, Грецію, стала називатись Візантією.

Візантія у V ст. – центр могутньої східно-римської культури під впливом античних і східних традицій, вона досягає економічного розвитку.

Візантійський костюм мав великий вплив на костюм середньовічної Європи і особливо Стародавньої Русі, з якою був розвинутий культурний і торговий обмін. Футляроподібний силует, закритий одяг християнства, що відповідав основним ідеям, довго існували в Європі. Прекрасні, художньо оброблені тканини були зразком наслідування у виготовленні одягу для знаті. Такі види античного одягу, як туніка, далматик, пенула, мантія, зазнавши відповідні зміни у візантійському костюмі, виявилися пристосованими до життя століття. Вони відобразили принципово нове відношення до костюма, який повинен був приховати природні форми і пропорції людського тіла.

Візантійська мода є попередником моди періоду раннього середньовіччя.

На території теперішньої Європи упродовж багатьох століть намагались зародитись держави і тільки до кінця ІХ ст. з’явилась держава Франків. Історія культури феодального суспільства ділиться на два основні періоди:

1) період раннього середньовіччя (ІХ – ХІІ ст.);

2) період пізнього середньовіччя (ХІІІ – ХV ст.).

Середньовічна мода романського періоду – це, ніби, щось нове і, в той же час, це є суміш грецьких і римських традицій, візантійських деталей і «варварських» новинок.

У житті раннього середньовічного суспільства виняткову роль відігравала християнська церква, яка освячувала систему феодальної експлуатації. Римсько-католицька церква наклала глибокий відбиток на розвиток середньовічної культури і побуту.

В період раннього середньовіччя в архітектурі, образотворчому і прикладному мистецтві складається романський стиль – простий, суворий, конструктивний, не багатий своєю декоративністю, але з яскраво вираженим релігійним забарвленням.

Епоха середньовіччя, як і кожний історичний період, створила свій естетичний ідеал – складний і суперечливий. З одного боку – намагання приховати тіло під одягом. Це було пов’язано з пануючим християнським релігійним світоглядом. З другого – прагнення виявити у костюмі фігуру людини, підкреслити природні форми тіла.

Культурі цього періоду характерна символічність. Кожному кольору придавали особливе значення. Білий означав чистоту, чорний – печаль, вірність, голубий – ніжність, зелений – надію, жовтий – колір зради Одяг яскраво червоного кольору носили кати.

Станово-класова диференціація костюма виявлялась, переважно, в якості матеріалу, багатстві декору (досягалась поєднанням контрастних кольорів; в численних прикрасах, а не в крої чи типі одягу, який, навіть, у знаті був дуже простий і примітивний.

Раннє західноєвропейське середньовіччя характеризується винятковим поширенням глухого накладного одягу, який щільно закривав усе тіло. Огортаючий одяг обмежувався лише верхніми плащами, накинутими на плечі. Оголення тіла в жіночих костюмах зовсім не було. Проте, досить щільно прилягаючий одяг не окреслював природних форм тіла. Пояс хоч і визначав талію, але не стягував її і був, в основному, або підтримкою одягу або декоративною прикрасою.