Жіночий костюм. Основу жіночого костюма складало таке саме, як і в чоловіків, тунікоподібне глухе вбрання з вузькими довгими рукавами

Основу жіночого костюма складало таке саме, як і в чоловіків, тунікоподібне глухе вбрання з вузькими довгими рукавами, яке теж називалося камизою і котою. Істотна різниця була лише в довжині. Крім того, колишній далматик перетворився на дуже поширений верхній одяг, який дістав назву плаття-роб.

Для цього одягу характерним було дедалі більше й більше звуження верхньої частини при розширенні нижньої, у зв’язку з чим він набував вигляду справжніх суцільно кроєних платтів з досить широкою, спадаючою зборками і складками спідницею. Проте відносна вузькість верхньої частини плаття ще далека була від цілковитого облягання і загальний силует жіночого костюма залишався майже рівним, неприталеним. Усе жіноче вбрання мало високий шийний виріз без декольте і комірів. На початку періоду верхнє жіноче плаття було значно коротше за коту, завдовжки до литок або колін. Пізніше воно подовжувалося, досягаючи землі, але ще не утворюючи шлейфів. По талії плаття підперезували декоративним поясом. Проте це було не обов’язковим.

Як і чоловіки, жінки носили плащі. В більш ранній період зустрічалася пізньоримська пала, яку драпірували й накидали на голову. Проте вже у VІІІ ст. вона перетворилася на довге покривало на голову, а найпоширенішим жіночим плащем стала півкругла мантія. Це перший довгий одяг знатних жінок. З Х ст. як жіночий плащ почали використовувати пенулу, але дуже укорочену спереду.

Своєрідність жіночого костюма виявилася особливо чітко в уборі голови. Дуже часто дівчата за «варварським» звичаєм носили ще довге, вільно розпущене волосся, яке притримували пов’язками та ободами. Заміжні жінки укладали волосся у гладеньку зачіску, обмотуючи навколо голови коси у вигляді валика. В кінці періоду з’явилася нова зачіска – товсті плетівки, перев’язані стрічками. В ІХ ст. в усіх верствах суспільства заміжні жінки почали носити на вулиці як обов’язковий головний убір хустки. Поверх хусток жінки нерідко надівали пов’язки, ободи, діадеми, рідше – невеликі капелюшки, а королеви та дружини впливових сеньйорів – корони. Правило для заміжніх жінок носити хустки йшло від католицької церкви, яка вважала жіноче волосся небезпечним «предметом спокуси». Проте в Західній Європі, як і на Русі, це правило обов’язковим не стало.

Взуття жінок було таке саме, як і в чоловіків. Воно лише пишніше оздоблювалось. Асортимент начіпних прикрас теж був обмежений. У представниць вищої знаті були розкішно декоровані металевими накладками, перлами та коштовними каменями пояси.

Щоденний костюм королеви являв собою значно багатший варіант костюма знатних жінок з доповненням лише однієї регалії – корони.

Костюм епохи розвинутого Середньовіччя в Європі (ХІІ – ХV ст.)