Характеристика костюмів готичного періоду

Період із ХІІ по ХV ст. для більшості країн Західної Європи час найбільшого розвитку феодального способу виробництва. Це доба так званого розвинутого Середньовіччя. В ХІІ ст. після хрестових походів розвивається не тільки господарство, але й культура, яка несе в собі більш світський характер.

У придворному житті вищого суспільства велику роль відіграють «прекрасні дами». Цей культ оспіваний поетами, був пов’язаний з культом богоматері діви Марії.

Обходячи заборони церкви, костюми вищого класу стають більш пишними, складними по силуету і багатими по оздобленню. Завдяки довгому одягові, чоловіча фігура набула жіночоподібний силует, що відповідав ідеалу краси періоду «прекрасних дам».

У ХІІІ ст. з’являються кравецькі об’єднання, які згодом перетворюються у професійні цехи, де виготовляли одяг по замовленню знаті. Закладаються основи крою, вдосконалюється техніка шиття, з’являються вшивні рукави.

На формування костюма великий вплив мав готичний стиль, який виник у середньовічних містах ХІІ ст. і став панівним стилем ХІІІ – ХV ст. Характерні для готики стрільчатість, прагнення до витягнутих, подовжених ліній, витонченості і загострених форм мали відбиток і в костюмі: в його силуеті, окремих деталях і, навіть, в цілому костюмі.

Моди ХІV- ХV століть носять назву придворних бургундських мод, так як цей двір був самим впливовим в Європі. Характерними рисами модного силуету були вишуканість ліній і подовження пропорцій. Це викликало обурення серед духовенства. Така екстравагантність була притаманна багатим, в той же час, як народний одяг зберіг свій суворий стиль ще з романської епохи. Саме в цей період в чоловічому костюмі з’являється два напрямки: мода «короткого» та «довгого» одягу.

Сильніше виявляється класово-станова диференціація в костюмі, а саме в намаганні зробити його непридатним для умов трудового життя, підкреслити в ньому непричетність феодалів до «огидної» праці. Ця тенденція виявлялася:

1. В подовженні чоловічого та жіночого одягу, крій якого сковував рухи, а також у великому захопленні вбранням, що волочилося по землі і плуталося в ногах.

2. У запровадженні в ХІV ст. занадто вузького чоловічого одягу, який не можна було одягнути і зняти без сторонньої допомоги.

3. У поширенні незручних, надзвичайно екстравагантних деталей одягу та елементів костюма (довгі вузькі рукава, гостроносе взуття, гостроконечні глибокі вирізи та головні убори тощо).

Упродовж усього розглядуваного періоду (близько 400 років західноєвропейський костюм у своєму історичному розвитку пережив три основних етапи. На першому етапі – з ХІІ ст. до середини ХІV ст. переважав довгий чоловічий та жіночий одяг. Другий етап – з половини ХІV ст. до першої чверті ХV cт. – вже різко позначений появою короткого надто вузького чоловічого одягу. Одяг мав виявляти форми тіла. Вперше набував великого поширення розстібний тип крою. Третій етап – з другої чверті до кінця ХV ст. Костюм цього етапу породив ряд нових, своєрідних, екстравагантних форм і мав різко виражений вузько класовий, становий характер. З’явившись історично в придворних колах Бургундії, а потім, поширившись у Франції, цей костюм ХV ст. дістав назву франко-бургундського, який швидко поширився в Західній Європі (крім Італії).