Комунікація як чинник суспільства

Комунікація забезпечує існування соціальної пам'яті, зберігання й передачу інформації як між генераціями, так і в межах однієї генерації. Суспільство не може існувати лише в режимі індивідуальної пам'яті. Людина живе в ситуації, яка весь час змінюється. Тому для фіксації її й є потреба у динамічній структурі. Індивідуальна пам'ять унеможливлює передачу й зберігання інформації в обсягах, які є достатніми для функціонування суспільства.

Комунікація відповідає тим завданням, що їх ставить перед нею суспільство. Приміром, коли суспільство збільшилось у розмірах і якісно, воно перейшло від використання усної мови до усної плюс писемної. Усна комунікація має обмеження у передачі, у часі та просторі: усно ми не можемо передати щось у майбутнє чи розмовляти з віддаленою людиною. Писемність дозволила перейти ці обмеження. Цікаво, що техніка потім дозволила й усній комунікації функціонувати в такому режимі: магнітна плівка може донести голос з минулого в майбутнє, за допомоги телефону чи радіозв'язку ми можемо розмовляти з іншими містами. Тобто потім виникли альтернативні системи, які дозволили розв'язати те саме питання. Але все одно писемність залишається більш дешевим і більш простим на сьогодні способом. Завдяки писемності знання стали накопичуватися не лише в голові людини. Адже це дуже ненадійний засіб, де можливі помилки, забування.

Крім того, досить сильне обмеження існує щодо обсягу тієї інформації, що її може запам'ятати людина. Писемність дозволила швидке входження до системи знань новій людині. Тепер не треба самому доходити до початку цих знань, а можна користуватися знаннями інших генерацій.

C.22

В усі віки суспільство контролювало процес передачі знань. У минулому існував чіткий персональний відбір (наприклад, серед шаманів, чаклунів), кому варто передати свої знання. Але вони обов'язково передавалися; що цікаво - ці лінії майже ніколи не переривалися, кожен носій знання перед своєю смертю готував наступників. У пізніші часи як засіб контролю слід назвати існування цензури (реальної або опосередкованої). У минулому влада досить прискіпливо контролювала писемну комунікацію. Навіть навчання писемності ставало священним: це ми маємо в стародавньому Єгипті або Китаї, де лише особливі " касти" мали доступ до писемних текстів. Друкована комунікація знову виникає як відповідь на суспільні проблеми. Для Західної Європи то була в першу чергу ідеологічна проблема - уніфікація при розмноженні текстів Біблії. Треба було зробити достатню кількість текстів, але текстів ідентичних, без помилок переписувачів. Перші університети теж, до речі, виникають як відповідь на ідеологічні проблеми уніфікації освіти, тобто чіткої проблеми контролю за передачею знань.

Потім друкована комунікація розв'язує ці завдання - ідентичність і масовість - у всіх галузях. Навіть виникає нова форма суспільного обговорення інформації - газета. Газета стала цікавою формою організації суспільної інформації, тому що давала постійну інформацію про одні об'єкти, тобто описувала перебіг, розвиток подій. Завдяки цьому, так би мовити, розчистився інформаційний простір людини, зникли розповіді про " єдинорогів" і таке інше, бо постійну розповідь про ті самі об'єкти вже набагато важче сфальсифікувати, навмисне чи випадково. До того ж з'являються газети, що мають змогу описувати ті самі події з різних боків.

Комунікація загалом дозволяє синхронізувати життя суспільства у часі та просторі. Це перехід від чогось подібного до броунівського руху до сталих форм існування. Без прогнозування людської поведінки суспільство неможливе. Адже й сьогоднішня школа, приміром, це теж підготовка малої людини до сталих форм поведінки, коли дитина вчиться сидіти довгий час, не заважати іншим, слухатися тощо. Комунікація дозволяє створювати елементи єдиного організму з існуючих індивідуальних ситуацій. Вона весь час відповідає рівневі суспільства. Приміром, газети колись виходили з регулярністю, підпорядкованою розкладові руху поштових екіпажів.

c. 23

Сьогодні кожний може за допомоги телефонного зв'язку вести безпосередню розмову з людиною, яка перебуває на іншому континенті. Якщо рослинний і тваринний світи синхронізували своє життя відповідно до часових природних орієнтирів (день - ніч, весна - літо - осінь – зима), то людина теж потребує своїх синхронізацій, на додаток до синхронізацій природних. Приміром, у добу середньовіччя ніч не вважалася чистим часом.

Перші газети минулого на сьогодні переросли у розгалужену систему масових комунікацій, без якої важко уявити сучасне суспільство. Але новини, які передаються ними, оцінюються споживачами по-різному. Так, соціологічне опитування британців, проведене 1992 р. Незалежною телевізійною комісією, показало, що глядачі так оцінюють джерела національних та міжнародних новин (табл. 1).

Таблиця 1 Розподіл оцінок різних джерел політичної Інформації (у %).