Пропагандистський аналіз

у сучасному світі пропаганда стала досить серйозною наукою. Адже " холодна війна", яка була війною слів, надала значний поштовх цій ділянці. До моделей комунікації, розглянутих на початку нашої книги, слід додати ще дві пропагандистські моделі:

Модель викривлення джерела, де пропагандист (П) створює викривлене джерело (П1), з якого і виходить повідомлення (Пов). Отримувач (О) розглядає цю інформацію як таку, що надійшла від П1, не знаючи оригіналу П.

Модель легітимізації джерела. У цьому випадку пропагандист таємно вміщує оригінальне повідомлення (Пов1) у легітимному джерелі. Це повідомлення у вигляді Пов2 передається пропагандистом до отримувача інформації у вигляді Пов3 як таке, що вийшло з джерела

C.49

Дж.Джоветт і В.О'Доннелл пропонують таку схему пропагандистського аналізу:

1) ідеологія і цілі пропагандистської кампанії;

2) контекст, в якому відбувається пропаганда;

3) ідентифікація пропагандиста;

4) структура пропагандистської організації;

5) цільова аудиторія;

6) техніка, що використовується засобами масової інформації;

7) спеціальна техніка;

8) реакція аудиторії на техніку впливу;

9) контрпропаганда, якщо вона є;
10) ефект та оцінки.

Ми зупинимося тільки на деяких з цих ділянок. Наприклад, у випадку визначення цільової аудиторії ЮСІА намагається працювати з лідерами думки, а не з усіма. На Середньому Сході було визначено, що за допомоги виходу на 10 % еліти в результаті можна вийти на все населення. З погляду спеціальної техніки є відповідні дослідження, що встановлюють, коли і як подавати негативну і позитивну інформацію про необхідні речі, як сполучити негатив з позитивом і таке інше. Надається велике значення особистим контактам, усі культурні центри за кордоном несуть політичну інформацію лише як вторинну, заохочуючи людей шляхом первинної комунікації (книжки, кінострічки, часописи). Вивчаються групові норми, оскільки людина може піти за групою, навіть якщо це буде всупереч її справжнім почуттям. Тому пропагандисти займаються тим, як створити ситуацію

с.50

натовпу, аби аудиторія стала більш гомогенною, а відповідно –легше керованою. Пропагандисти активно використовують візуальні символи влади типу прапорів, гербів, однострою вояків. Президенти завжди» говорять на тлі своїх прапорів. Придивіться, наприклад, коли УT показує переговори з іноземними представниками, воно намагається, як правило, показати нашого представника таким, що говорить, натомість іноземний представник лише слухає. Бо позиція

ТОГО, ХТО ГОВОРИТЬ, вища, НІЖ ТОГО, ХТО слухає