Визначення понять

Психологічні війни (операції) є комунікативними технологіями, що спрямовані на внесення змін у поведінку індивіда за допомогою модифікації його моделі світу, що робиться шляхом внесення змін у комунікаційні потоки.

Всі американські визначення чітко вказують на іноземну аудиторію як на об'єкт комунікативного впливу. Американський військовий словник навіть каже про в цьому випадку про " вороже налаштовану іноземну аудиторію", що ще більше відводить використання цих методів від власної аудиторії. Однак сьогодні за наявності глобальних комунікативних потоків важко впливати на іншу аудиторію, не вводячи одночасно в оману своєї. Будь-які повідомлення можуть легко перетинати кордони, одночасно стаючи відомими всім відразу.

Цікаво, що навіть вимоги до персоналу підрозділів із психологічних операцій говорять про розуміння, або навіть про любов до цільової аудиторії, ненависть до них має залишитися вдома. Це правило знову ж таки говорить не просто про необхідність знання своєї аудиторії, а й про те, що емоційно ця аудиторія може бути чужою для комунікатора.

Інформаційні війни є інформаційними технологіями, що впливають на інформаційні системи, маючи на меті введення в оману, виведення з ладу або десинхронізацію процесів управління суспільством та його складовими, в першу чергу військовими. Уін Швартоу, що є адептом цього напрямку в США, пише: " Інформаційна війна є електронним конфліктом, де інформація є стратегічним здобутком, який варто захопити чи знищити. І комп'ютери, й інформаційні системи стають привабливим

с.164

напрямком першого удару". Пропаганда є терміном, який вже з часів першої світової несе негативні асоціації, тому частина країн його по сьогодні уникає. Під пропагандою ми будемо розуміти інтенсивні комунікативні процеси, що мають.на мсті зміну поведінки аудиторії, на яку вони налаштовані. Витоки пропаганди можна побачити в будь-якій людській цивілізації.

Суттєвим для поглядів на пропаганду є намагання відокремити її від інших варіантів комунікативного впливу, таких, як реклама чи виборчі технології. Зафіксованими в історії та теорії є два варіанти можливостей впливу, що носять назву маніпулятивна та п ідсилювальна теорія. За маніпулятивною теорією, як приклад її можливостей наводять фашистську Німеччину, яка під керівництвом Геббельса досягла в цьому нечуваних успіхів, вважається, що комунікація може змінити відношення населення на будь-який варіант. Сьогоднішнім прикладом такої активної ролі може служити теорія, що розглядає пресу як таку, що задає порядок денний для суспільства. Ми обговорюємо лише те, що записано в цьому переліку. Факти, які до нього не потрапили, залишаються невідомими суспільству. В межах підсилювальної теорії вважається, що досить важко переконати людей на протилежне, якщо вони вже мають власну думку про той чи інший об'єкт. Пропаганда в її старому розумінні скоріше належить до першого підходу. Реклама вже є представником іншого " крила", до неї ближче підсилювальна теорія.

Ще одним підходом до розрізнення цих процесів може стати намагання акцентувати два варіанти цілей комунікації: з одного боку, це може бути породженням повідомлень, з іншого, породженням позитивних контекстів того чи іншого майбутнього рішення. Паблік рілейшнз (а з нею і пропаганда) може належати до породження позитивних контекстів. Реклама породжує повідомлення. Хоча сьогоднішня іміджева реклама теж спрямована на породження контекстів.

Виходячи з того, що пропаганду розрізнюють по тому, наскільки в ній втаємничиний пропагандист, можливо пошук правильного визначення може провадитися і з цього боку. Пропаганда є білою, коли Джерело відоме, чорною - коли ні, або джерело є перекрученим. Сіра пропаганда може мати відоме, а може й невідоме джерело. Джерело

с.165

стає захованим, бо пропагандист не хоче асоціювати цілі повідомлення з собою. Цей акцент на прихованість, що дозволяє навіть класифікувати пропагандистські повідомлення, говорить, з одного боку, про суттєві зміни в поведінці, яких хоче досягнути пропагандист, з іншого боку, про невідповідність цих цілей нормам аудиторії. З іншого боку, найвпливовіші листівки, що спонукають до дезертирства, ніколи не приховують, що йдуть від супротивника.

Гітлер розмежовував пропагандистські й організаційні потреби: завдання пропаганди - вербувати прихильників, завдання організації - вербувати членів партії. Вдало виконано перше завдання зменшує необхідність у другому. Є і зворотній погляд, де зменшується значення пропагандистської підготовки, вважається, що перехід влади може бути зроблений за будь-яких обставин при вдалому вибору напряму удару. Проте сам Л.Троцький, якого автор хвалить і пропагує як взірець, негативно відізвався про цю книгу. Наведемо деякі інші підходи до визначення пропаганди. Дж.Браун каже про пропаганду, як про будь-яку доктрину чи практику, яка будується на впливі на емоційне відношення інших. Ефективна пропаганда, дійсно, розташована і діє в емоційному шарі впливу, а не в раціональному, оскільки в раціональному можна знайти не лише аргументи, а й контраргументи.

Ф.Тейлор, директор Інституту комунікативних досліджень Лідського університету (Велика Британія), акцентує в пропаганді намагання служити тому, хто організовує цей процес. Тобто це комунікація, завданням якої є задоволення інтересів людей, які виконують цю комунікацію. При цьому він вважає паблік рілейшнз кращою назвою для цього напрямку взагалі. Але, з нашого погляду, в такому випадку важко буде розрізнити рекламу і пропаганду. Вдалим у його підході є наголос на тому, що пропаганду визначають як за тим, про що треба говорити, так і за тим, про що треба мовчати.

с.166

Дж.Джоветті В. О'Доннелл визначають пропаганду як " заздалегідь плановане і системне намагання формувати сприйняття, маніпулювати розумінням і направляти поведінку, щоб досягти результатів, які задовольняють бажанню пропагандиста". Тут знову акцентується невідповідність прагнень пропагандиста і того, хто отримує його інформацію. Але, на наш погляд, досить важко розрізнити, що відповідає, а що не відповідає бажанням аудиторії.

А. Еделстайн вводить поняття нової пропаганди, яка, на його думку, будується сьогодні вже за іншими законами. Якщо стара пропаганда тоталітарна і прямується від невеликої кількості комунікаторів до багатьох, то нова пропаганда демократична і задається як породження комунікації від багатьох до багатьох. Якщо для старої пропаганди був характерним обмежений доступ і гомогенність, то для нової характерним є широкий доступ і різноманітність. Стара пропаганда характеризується спрощеними повідомленнями і захищеністю своїх форм, нова пропаганда - складністю повідомлень і творенням нових мовних форм. Він вважає, що сучасний американський президент, спілкуючись з виборцями за допомогою Інтернету, є прикладом нової пропаганди. Усі мають доступ до такої комунікації, усі є її творцями, отже це - новий варіант пропаганди.

Стара пропаганда зорієнтована на цінності виробництва, нова - на цінності споживання. Якщо перша задається лідерами, то друга за допомогою консенсусу. Якщо першою керують правила, то другою ситуація. Загалом, якщо комунікація полегшує можливості індивідів і груп брати участь в популярній культурі, то це - нова пропаганда, якщо зменшує, то це - стара пропаганда. Побудована А. Еделстайном модель дійсно вхоплює ті зміни, які відбуваються в самій пропаганді, коли має місце перехід до нових форм впливу.

Пропаганда як інтенсивна комунікативна технологія весь час буде вимагати підключення нових методів і нових дослідницьких теорій, оскільки вона має прикладні цілі, які вимагають постійного оновлення усіх механізмів. Змінюється людство, і разом з ним змінюються методи впливу, переходячи від простих до набагато складніших.

с.167

8.3. Інформаційні війни (психологічні операції)