Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Сучасна українська пунктуація ґрунтується на граматичному, смисловому та інтонаційному принципах.
|
|
Розділові знаки, вживані за граматичним принципом, с обов'язковими, бо зумовлені граматичною структурою речення. Вони ставляться: в кінці речення (крапка, знак оклику, знак питання, три крапки); між частинами складного речення (кома, крапка з комою, тире, двокрапка); у простому реченні на місці пропущеного члена речення та між підметом і присудком відповідно до правил (тире); при вставнихі вставлених конструкціях, звертаннях, вигуках (кома, тире, дужки, знак оклику); між однорідними членами речення (кома) і при узагальнювальних словах (двокрапка, тире); при відокремлених членах речення (кома, тире). Наприклад: Особисті офіційні документи — це документи, за допомогою яких громадяни висловлюють свої пропозиції, прохання, скарги, передають повноваження іншій особі щодо отримання документів, грошей, товарів тощо, закріплюють свої права перед державою, установами, іншими особами.
За смисловим принципом розділові знаки ставляться з урахуванням семантики речення та його структури.
Проте досить часто, особливо в рекламних оголошеннях, можна прочитати: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий, вовняний одяг. Або: Фірма реалізує срібні ложки, ножі, виделки, меблі та сантехніку. Це типовий приклад порушення смислового принципу вживання розділових знаків та пунктуаційної норми у використанні однорідних членів речення.
Правильно було б так: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий вовняний одяг. Фірма реалізує меблі, сантехніку та срібні столові набори: ножі, ложки, виделки. -
На основі інтонації ставиться крапка, знак питання, знак оклику, три крапки, а іноді й тире. Скажімо, у реченні: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу, його нелегку: історію — можна поставити й тире: У документах відображено найрізноманітніші прояви життя народу — його нелегку історію. Цей принцип є допоміжним до граматичного і смислового.
Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною обумовленістю, стабільністю. Але разом з тим літературні норми з часом можуть змінюватися. У зв'язку з цим у межах норми співіснують мовні варіанти, під якими розуміють видозміни однієї і тієї й самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань і відображають тимчасове співіснування старого і нового в мові.
У словниках українського літературного слововживання розрізняють варіанти: акцентні (алфавіт і алфавіт), фонематичні (вогонь і огонь), морфологічні (міст, родовий відмінок — моста і мосту).
У процесі розвитку літературної мови кількість і якість мовних варіантів змінюються. Мовні норми найповніше і у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.
Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало оволодіти мовними нормами і послідовно дотримуватися їх.
| Норми літературної мови | Регулюють правильність | Приклади |
| Орфоепічні | Вимови звуків, звукосполучень, наголошення слів | (веидец’: а) (шчиепити), (ноушу) (к’іхт’і), (іинод’і), позаочі, добродій |
| Орфографічні | Написання слів | пів’яблука, пів-Європи, бриньчати, деренчати |
| Лексичні | Вживання слів у властивих їм значеннях, правильне поєднання слів | будь-яке (любе –непр.) питання, випрасував(погладив-непр.) одяг, наступна(слідуюча –непр.) зупинка |
| Граматичні | Творення слів, уживання форм слів, побудови слів і речень | по містах і селах (по містам і селам –непр.), згідно з наказом, відповідно до наказу (згідно наказу –непр.), найбільший(самий більший –непр.) |
| Стилістичні | Використання мовних засобів, властивих певному стилю | Ти (з якого питання-непр.) чому плачеш? Серед проблем, якими займається колектив, чільне місце (займає-непр.) посідає… |
| Пунктуаційні | Вживання розділових знаків | Це, може, й так, а може, й ні. |
Літературна мова – це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.
4.Функції мови:
Комунікативна. Мова найважливіший засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у счасному суспільстві. Має характер: можна передавати все те, що виражається, наприклад: мімікою, жестами чи символами, тоді як кожен із цих засобів спілкування не може конкурувати у виражені з мовою.
Ідентифікаційна. Виявляється в часовому й у просторових вимірах. Кожна людина має своєрідний і індивідуальний мовний “портрет” у якому відображено всі її національні – естетичні, соціальні, культурні, духовні параметри. Для тих хто мову не знає чи знає погано, вона може бути причиною роз´ єднання, сепорації, конфліктування, ворожнечі.
Експресивна. Полягає в тому, що вона є універсальним засобом вираження внуирішнього світу людини. Кожний індивідум – це унікальний, неповторний світ. Досконаліше володіє мовою, яскравіше постає перед людьми, як особистість “Говори і я тебе побачу” – мудреці античності.
Гносеологічна. Мова є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу. Пізнаючи будь-яку мову, людина пізнає різнобарвний світ крізь призьму. Ця функція мови полягає не лише в сприйнятті й накопиченні досвіду суспільства. Вона безпосередньо пов´ язана з функцією мислення, формування та існування думки.
Мислетворча. Формуючи думку, людина мислить мовленевими формами. Мислення є конкретне (образно-чуттєве) й абстрактне (понятійне). Понятійне мислення – це оперування поняттями, що позначаються певними словами. “Мислити” означає “оперувати мовленевим матеріалом”.
Естетична. Мова першоджерело культури, оскільки вона є знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей. Існування мови у фолькльорі, театрі, що вона є становим хрептом культури.
Відчуття краси мови – основа всякого естетичного виховання.
Культуроносна. Для глибокого пізнання нації необхідно знати його мови, яка виконує функцію зв´ язкукультур з народом. Через мову передаються духовні цінності від покоління до покоління.
Номінативна. Цей процес називається лінгвілізацією – “оновленням” світу. Мовні одиниці, слова слугують назвами предметів, процесів, якостей.
Це найголовніші мовні функції, усвідомлення яких впливає на ставлення до мови, глибину її вивчення та використання.
5 .Кодифікація мови.
Будь-яка мова потребує охорони і турботи. Піклуватися про мову повинна кожна людина і суспільство в цілому. Свідома турбота про мову називається кодифікацією мови.
Кодифікація, пояснює словник, - це упорядкування, приведення до системи, до цілісного несуперечливого зводу (кодексу). У мові кодифікація - також уніфікація, упорядкування, відкидання всього чужого для літературної мови і прийняття всього, що її збагачує.
Засобами кодифікації мови є словники, довідники з мови, підручники, посібники, наукові дослідження, що встановлюють норму, взірці мовлення людей, які досконало володіють українською мовою і мають високий соціокультурний авторитет.
Кожний мовець, який володіє літературною мовою, є прикладом для інших. Свідомий громадянин України відповідає за долю української літературної мови, і цей обов'язок, насамперед, виявляється у роботі над удосконаленням особистої культури мови.