Усі ознаки підпорядковані одній найголовнішій ПРАВЕЛЬНОСТІ.

Правельність буває:

Орфоепічна

Граматична

Орфоепічна правельність пов´ язана з фонетичними нормами:

Ненаголошене е і и вимовляється наближено у м´ ягкій позиції (весна).

Ненаголошене о вимовляється чітко, акання сприймається, як акцент російської вимови (робота).

Дзвінкі приголосні перед глухими вимовляються дзвінко (казкка, книжка, дуб). Глуха вимова допускається у словах: кігті, легко, вогко).

Приголосний р вимовляється твердо в кінці слова (токар), не ставиться в кінці слова м´ який знак.

Шиплячі приголосні вимовляються твердо (ручка, ніж, кричать, товариш).

Приголосну ц треба вимовляти м´ ягко.

Звуки дж і дз вимовляються злито.

При перекладі з російської на українську, російське е на українське е (студеֺ ̀ нт – студент). Приголосний в вимовляється як в, а не як ф (любовь – любов).

Важкі групи приголосних при вимові спрощуються: с, т, н; ж, т, д; з, т, н; с, т, л. (перстень – персня; проїзд – проїзний), але існують вийнятки в іншомовних словах (студент – студентський).

Створенню мелозвучності сприяють фонетичні варіанти слів (ввійти – увійти; вперед – уперед), і-й; у-в; з-зі; й-йод; (з книжки, зі сходу, із лісу)

Граматична правельність поділяється на:

Морфологічну

Синтаксичну

Точність мовлення передбачає знання і вживання точних значень слів, що відповідають нормам літератрної мови. Найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство української мови.

Щоб забезпечити культуру ділового мовлення треба дотримватись таких вимог, що ставляться до оформлення ділових паперів:

Чітке дотримання будови, реквізитів, правельне використання слів (рекомендуємо, наказую, доповідаю, прошу...).

Дотримання норм літературної вимови.

Вживання зрозумілих найбільш переконливих слів, уникання русизмів.

Уникати розмовних, емоційно забарвлених, діалектних, просторічних слів.

Логічність оформлення думки, чіткість і послідовність викладу, членування тексту відповідно до будови документа.

Сувора відповідальність слова його значенню.

В офіційно-діловому стилі вживаються пасивні конструкції (доводиться до відома, визначається завдання, обговорюється план). В цьому стилі викоритовуються такі сталі конструкції (з огляду на те, що; ми, що нижче підписались).

В офіційно-ділових текстах переважають віддієслівні іменники (одержання, подолання, виконання, укладання). Інфінітивні форми (затвердити, вказати, організувати).

Певні особливості має усне ділове мовлення, найпоширенішою формою цього мовлення є телефонна розмова, вона повинна бути економною в одержанні і передачі інформації. До мовця, що говорить по телефону ставляться такі вимоги:

Чіткість, чистота дикції

Стислість висловлювання

Голос середній за силою

Середній темп мовлення

Спокійний, ввічливий тон мовлення

3. Етикет усного і писемного ділового спілкування. Діловий етикет...................................................................