Види усного ділового спілкування.Жанри публічних

виступів....................................................

ДІЛОВА БЕСІДА. Мета зустрічі між двома чи більше діловими партне-

рами – обговорити, вирішити певні питання, налагодити комерційні стосунки

тощо.

Уміння вислухати людину, зрозуміти її – неабияке мистецтво, тому під

час ділової бесіди віддають перевагу тим співрозмовникам, які уважно сприймають висловлювані погляди і докази свого партнера та говорять лише по суті, стежачи при цьому за його реакцією і відповідно коригуючи власні дії.

З урахуванням залежності ефективності розмови від поведінки і характе-

ру її учасників, розрізняють такі основні моменти будь-якої ділової бесіди:

1. Встановлення місця й часу зустрічі (попередня домовленість про роз-

мову на “своїй”, на “чужій” чи на “нейтральній" території).

2. Спосіб вступу в контакт. За етикетом правила “бесіди” диктує “влас-

ник” території, а на нейтральній території ініціатива належить тому, хто при-

йшов перший: це привітання, жести, початкові фрази для мобілізації уваги

співрозмовника.

3. Постановка мети (мета бесіди подається у формі проблеми, яку слід

вирішити, або як конкретне завдання).

4. Фіксування домовленості й вихід із контакту. Співрозмовники підби-

вають підсумки бесіди, фіксують (бажано письмово) взаємні зобов'язання й

розподіляють ініціативу щодо реалізації ухвалених рішень.

Є кілька різновидів ділових бесід залежно від мети і характеру поставле-

ного завдання.

Службова бесіда – один із різновидів ділової бесіди Найчастіше – це

розмова керівника з підлеглим. На думку психологів, такі бесіди сприяють підвищенню інтересу працівника до роботи, налагодженню тривалого ділового

контакту, підсилюють авторитет керівника і довіру підлеглого.

Фахівці виробили певні правила ведення службових бесід. До такої бесі-

ди треба готуватися заздалегідь. Слід поцікавитися особистістю майбутнього

співрозмовника, його нахилами, захопленнями. Напруженості на початку розмови можна уникнути завдяки приязній і ввічливій манері звертання, інтересу до особистих і службових справ співрозмовника. Розмова стане приємнішою й невимушеною, якщо підлеглий пересвідчиться у щирості намірів керівника.

У вирішальний момент бесіди – після з'ясування фактів, позиції підлегло-

го і викладення керівником свого розуміння справи – начальник має стимулювати дальшу діяльність працівника, поставивши перед ним конкретне завдання.

У цій ситуації керівникові треба бути вкрай обережним і тактовним. Слід па-

м'ятати, що у взаєминах керівника і підлеглого наказовий тон спілкування, навіть якщо людина має право розпоряджатися, викликає або протест, або пасивність. Коли людина відчуває, що нею намагаються маніпулювати як річчю, у неї виникає бажання ухилитися від цього або зробити ступінь тиску мінімальним. Беручи це до уваги, керівникові слід вживати коректних за формою і змістом словесних і несловесних засобів, повідомляючи підлеглого про поставлене перед ним завдання.

Під час бесіди треба говорити чітко, переконливо, не поспішаючи. Протя-

гом бесіди варто змінювати інтонацію, акценти, щоб мова не була монотонною, невиразною. Важливо, щоб підлеглий і особливо керівник до кінця вислуховували одне одного, якомога уважніше сприймали сказане співрозмовником.

Керівнику слід дотримуватися таких правил службової бесіди:

1. Визначте перед собою конкретні завдання.

2. Заздалегідь складіть план бесіди.

3. Визначте час, потрібний для досягнення своєї мети.

4. Виберіть місце й час проведення бесіди з урахуванням впливу її на ре-

зультати.

5. На початку бесіди створіть атмосферу взаємодовіри.

6. Від початку й до завершення бесіди дотримуйтесь основного напряму,

що веде до поставленої мети.

7. Будьте на висоті становища.

8. Зафіксуйте набуту інформацію в придатній для подальшого викорис-

тання формі.

9. Припиняйте бесіду, досягнувши поставленої мети.

У свою чергу до запрошених на бесіду ділових людей теж висувається

низка вимог.

Основна вимога – пунктуальність. На місце зустрічі треба прийти на п'ять

хвилин раніше від призначеного часу. Слід заздалегідь уточнити адресу, вид

транспорту, яким ви поїдете. Навіть коли вам і не подадуть знаку, що незадово-

лені запізненням, за вами у цій фірмі збережеться репутація людини неввічливої.

Вважається, що неохайний вигляд – це неповага до співрозмовника. От-

же, одягатися треба охайно в традиційному стилі: повсякденний костюм, скромна краватка, добре вичищене взуття.

Прийшовши за дві-три хвилини до зустрічі в приймальню, чітко назвіть

секретареві свої ім'я, прізвище, мету приходу.

Під час бесіди слід уважно слухати співрозмовника, не можна робити не-

рвових рухів, крутити в руках якісь предмети або щохвилини поглядати на годинник.

Відповідати на запитання потрібно якомога чіткіше й лаконічніше, бо

безперервне красномовство справляє таке саме несприятливе враження, як і бурмотіння та заїкання. У ділових бесідах фіксований не тільки початок, а й закінчення. Трапляється, захопившись відповідями, відвідувач згадує про власне запитання, коли час зустрічі вичерпався.

Нарешті, не можна затягувати бесіду – розмову варто завершити за мить

до того, як відчуєте себе зайвим.

Найважливішими етичними принципами в бесіді керівника з працівником

при прийомі на роботу є:

конфіденційність (забезпечення умов для щирої і відвертої бесіди, особ-

ливо при викладенні причин звільнення з колишньої роботи);

доброзичливість (ставлення до співрозмовника має бути позитивним,

схвальним; ваше схвалення і психологічна проникливість допоможуть йому точніше висловити свої думки, не замовчуючи істотного; навпаки, негативне ставлення відразу викличе у співрозмовника захисну реакцію, почуття не-

впевненості, настороженість, потайливість);

психологічна проникливість (здатність до розуміння іншої людини, її

емоційного стану, вміння підтримувати розмову, вирішувати конфліктну ситуацію, давати належну оцінку культурі мови, виразу обличчя співрозмовника);

тактовність (повага до співрозмовника, обережність у висловлюваннях,

вміння надати йому психологічну підтримку і словом, і жестом тощо).

ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА – один з різновидів усного ділового мовлення.

Має свої специфічні особливості, оскільки співрозмовники не бачать одне одного. Тому в ділових телефонних розмовах слід якомога ширше використовува-

ти лексичні можливості української мови: багату синоніміку, точність термінології. Обов'язково уникайте елементів професійного жаргону, діалектизмів,

елементів просторіччя (зневажливих слів, образливої іронії, негативних експресивних оцінок). Володіючи формулами ввічливості, не забувайте про інтонаційні можливості мовлення.

Оскільки ділові партнери часто спочатку знайомляться заочно, по теле-

фону, дуже важливо справити на співрозмовника добре враження. Для цього

слід дотримуватися ряду вимог:

1. Якщо ви телефонуєте в установу чи незнайомій людині, то спершу від-

рекомендуйтеся: з вами розмовляє такий-то (ім'я, по батькові, прізвище, представник якої організації, вкажіть посаду); після цього запитайте ім'я, по батькові й прізвище свого співрозмовника. Усе це говоріть без поспіху, розбірливо, щоб можна було записати. В установах подібні записи веде секретар.

2. Завжди закінчує розмову той, хто телефонує, а не той, кому дзвонять,

тому що іноді у вас може бути два питання. Перше ви вичерпали – вам відповіли й поклали трубку. А у вас ще одне питання, і тому ви змушені телефонувати повторно.

3. Розмовляти по телефону належить чітко й стисло. Слід заздалегідь

продумувати свою розмову, щоб замість кількох хвилин не розтягувати її на

півгодини.

4. Правильне, раціональне використання телефону має і такий аспект –

розміщення апарату. Треба ретельно обміркувати це питання ще тоді, коли

установу обладнують. Для цього слід заздалегідь знати, де будуть робочі місця, які потребують телефонного зв'язку, щоб найдоцільніше розмістити телефонні апарати. Як показує досвід, потрібен телефон спільного користування, розмі- щений у зручному для всіх місці.