Характеристика офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль – це функціональний різновид мови, який вико-

ристовується для спілкування у державно-політичному, громадському й еконо-

мічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господар-

ською діяльністю. Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів: розпоря-

джень, постанов, заяв, автобіографій, протоколів, наказів, розписок та ін.

Найважливіші риси, які визначають діловий стиль:

1. Виклад інформації в діловому тексті робиться відповідно до таких

принципів: 1) об’єктивність змісту, 2) повнота інформації у стислій формі, 3)логічність і послідовність, 4) обгрунтованість, 5) нейтральний тон. Останній принцип дотримується завдяки використанню слів, позбавлених емоційних відтінків: віддієслівних іменників (розподіл, відрахування, використання, дотримання, забезпечення), безособових дієслів (взято, прийнято, виконано, заборонено, підписано, укладено), у розпорядчій документації переважають інфінітивні форми дієслова (затвердити, зобов’язати, вказати, доповісти, організувати), назв осіб за їх функцією (позивач, відповідач, виконавець) та ін.

2. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і

закінчень речень (у зв’язку з, відповідно до, згідно з, ми, що підписалися нижче; винести догану, у зв’язку з тим, що, зважаючи на те, що, зважаючи на викладене вище та ін.). Стандарт потрібний для того, щоб досягти однозначності і достовірності інформації.

3. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах діло-

вих паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа,

його призначення.

4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. За-лежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науковотермінологічну лексику.

5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.

6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі те-

перішнього часу із зазначенням позачасовості, постійності дії (рішення надсилається, виробнича рада розглядає).

7. Найхарактерніші речення - прості поширені (кілька підметів при одно-

му присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо).

Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:

Законодавчий – використовується у законодавчій сфері, регламентує та

обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується в конституції, законах, указах, статутах, постановах.

Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-

ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується у конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях), нотах(звертаннях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах.

Юридичний – використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання,

розслідування, арбітраж). Цей підстиль обслуговує і регламентує правові та

конфліктні стосунки:

- між державою і підприємствами та організаціями всіх форм власності;

- між підприємствами, організаціями та установами;

- між державою та приватними особами;

- між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності

та приватними особами;

- між приватними особами.

Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постановах, запитах,

повідомленнях.

Адміністративно-канцелярський – використовується у професійно-

виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві. Він обслуговує і регламентує:

1) службові (офіційні) стосунки між підприємствами одного і різного

підпорядкування;

2) службові (офіційні) стосунки між структурними підрозділами одного

підпорядкування;

3) службові (офіційні) стосунки між приватною особою та організацією,

установою, закладом і навпаки;

4) приватні (неофіційні) стосунки між окремими громадянами.

Основні жанри наукового стилю. Анотація. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

Наукові знання можуть бути виражені в текстах таких жанрів: анотація, тези, конспект, відгук, рецензія, реферат, кур­сова та дипломна робота, стаття, дисертація, автореферат, монографія, підручник, доповідь, програма тощо.