Тоталітарний дискурс

Тоталітарний дискурс задає такі умови, коли вирішальною фігурою є лише промовець, а всім іншим відведені лише пасивні функції - дозволено висловлювати лише задоволення, а не заперечення. Тоталітарний дискурс функціонує лише у сфері позитивної інформації, все інше він відкидає, визнаючи неправдивим. Цей поділ інформації на позитивну та неправдиву підтримується не тільки вербальними, а й репресивними методами.

Тоталітарний дискурс полюбляє втілюватися у синтезі вербальних та невербальних конструкцій. Тому його знаковим утіленням стають урочисті збори, демонстрації, паради, де значну роль відіграють ритуали, для яких важливішим є повторення минулих дій, а не нова дія.

Для свого самовизначення тоталітаризм потребує великого ступеня дублювання своїх подій вербальними та невербальними методами. Доповіді, статті, книжки тиражуються у великій кількості примірників. Звіти з нарад та засідань друкуються в усіх газетах. Дублювання відбувається й на рівні відповідної реакції населення: наприклад, суди тридцятих років обов'язково закінчувалися зборами або мітингами, на яких ще раз остаточно засуджувалися " вороги народу".

Тоталітаризм віддає перевагу вербальному дискурсу перед реальною дійсністю. Голодомору й навіть голоду в Україні " не було", оскільки про нього не писали. Вважаючи вербальну дійсність найсуттєвішою, тоталітаризм полюбляє самоописування, витримані у максимально позитивній тональності. У нього завжди все найкраще, найсучасніше, найвеличніше. Негативна інформація може потрапити в тоталітарний дискурс тільки тоді, коли йдеться про супротивників.

Тоталітарний дискурс завжди вимагає свого продовження у різних конструкціях – від вербальних до візуальних. Будинки, площі, пам'ятники – це його улюблена сфера. Він робить архітектурну дійсність принципово знаковою, він змінює всі назви міст, вулиць, площ, намагаючися продовжити себе у майбутнє. Всі знакові характеристики починають гіперболізуватися: домна як знак індустріалізації стає найбільшою в світі, пам 'ятник Вітчизні-матері на схилах Дніпра як знак буде рости до неба.

Тоталітарний дискурс - уніфікований, він орієнтується на минулі авторитети, всім іншим дозволено бути лише інтерпретаторами цих виділених текстів. Тому рівень цитування в тоталітарному дискурсі досить великий.

Тоталітарний дискурс намагається ввести свої часові й просторові закони. Весь інший світ розглядається як ворожий, тому оспівуються ті, хто охороняє кордони тоталітарного світу, - прикордонники, ті, хто розширює ці кордони, - льотчики, стратонавти, космонавти. Початок світового часу вів відлік від Жовтневої революції. У просторі центром світу була Москва. Масова комунікація, художня література мали ілюструвати чіткі ідеологічні схеми¹.