Фольклорний та міфологічний дискурс

Сюди ми віднесемо ті елементи театральності, які зустрічаються в народних звичаях. Цікаво, що цей тип дискурсу дозволяє бути актором кожному. За останнє сторіччя поступово відбувся розподіл цих функцій: сьогодні ми можемо бути лише актором або лише глядачем; фольклорний же дискурс не визнає цього.

Оскільки цей тип дискурсу приходить з минулого, він поєднаний з ритуалом. Цікаво, що й сьогодні такі речі, як дитяча гра, передаються від однієї генерації до іншої саме завдяки усній комунікації. Ніяка школа не вчить дітей грі, але вона все одно продовжує існувати².

Міфологічний дискурс відображає становлення світу, як і звідки він виникає. Цей дискурс відповідав на найперші запитання людини. Й сьогодні ми можемо дешифрувати деякі з цих запитань і відповідей. Наприклад, коли Іван оженився на жабі, ця міфологічна схема відображає

правило брати жінок з іншого роду. К.Юнг вважав, що міфи відображають психічні явища, які відносяться до перших людей. Міф, як пише К.Леві-Строс, не вдається згубити ніяким поганим перекладом. Це тому, що головне у ньому не стиль, не синтаксис, а сама історія. Міф – це мова найвищого рівня, й тому там можна знайти одиниці, які відповідають побудові, аналогічній мовній структурі. Повтор, потроєння, які настільки характерні для міфу, й вирізняють його головну структуру¹.

Ми не розглянули такі дискурси, як святковий, невербальний, міжкультурний, візуальний, ієрархічний, іронічний та багато інших. Але вже зараз ми можемо побачити головне у цьому напрямку. Дискурси задають відповідні обмеження на структуру тексту. Якщо наявний дискурс, де слухач не має можливості брати участь у діалозі, впливати на мовну ситуацію, одразу виростає довжина речень, частішими стають складні речення. Звичайна буденна розмова, де слухач одночасно перетворюється на промовця, навпаки, дає такі можливості. Офіційна масова комунікація (теле-, радіо-, газетний дискурс) завжди доповнюється неофіційною позацензурною. Вони збігаються за своїми об'єктами (тобто за тим, про що вони кажуть), але оцінки можуть нести зовсім протилежні (порівняйте, наприклад, Л.Брежнєва в офіційному каналі та Л.Брежнєва в анекдоті того самого періоду). Якщо офіційна інформація позитивна, то неофіційна – негативна, й навпаки (наприклад, якщо Захід був " загниваючим" в офіційних каналах, то він був позитивним у неофіційних). Етикетний і лайливий дискурси теж є комплементарними, теж доповнюють один одного: в одному концентрується позитивна інформація, а в іншому – негативна. Фольклорний дискурс протистоїть театральному в тому, що, дозволяє кожному бути актором, натомість театр віддає нам, глядачам, лише пасивні функції. Отже, вся дискурсна система - це певний набір протиставлених характеристик.