Зінкевич-Томанек Б., Григор’єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. – Краків, 1997.

Етимологічний словник подає інформацію про походження слова, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово споконвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом відбувалося запозичення, містить наукові припущення щодо того, як слово утворилося і яка ознака покладена в основу назви:

Етимологічний словник української мови: У 7 т. – Т. 1. – К., 1982; Т. 2. – К, 1985; Т. 3. – К, 1989; Т. 4. – К, 2003.

Історичний словник – це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам’ятках, з’ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.:

Словник староукраїнської мови ХІV–ХV ст.: У 2 т. /Ред. кол.: Л.Л. Гумецька (гол.), та ін. – К, 1977–1978.

Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.: У 28 вип. / НАН України, Ін-т українознавства їм. І. Крип’якевича; Редкол.: Д. Гринчишин (від. ред.), У. Єдлінська, Я. Закревська, Р. Керста та ін. – Вип. 1–11. – Львів, 1994–2004.

Діалектні словники з’ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів:

Словник полтавських говорів /Уклад. В.С. Ващенко. – Вип. 1. – X, 1960.

Словник поліських говорів / Уклад. П.С. Лисенко. – К, 1974.

Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. – К., 1984.

БрилинськийД. Словник подільських говірок. – Хмельницький, 1991.

Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, пояснюють їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні. Фразеологічні словники бувають одно-мовні тлумачного характеру (тлумачать значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.:

Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько- український фразеологічний словник. – К., 1971.

Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. – К., 1975.

Прислів’я та приказки: У 3 т. / Упор. М.М. Пазяк. – К., 1989–1991.

Фразеологічний словник української мови: У 2 т. /Уклад.: В. Білоноженко та ін. – К., 1998.

Фразеологія перекладів М. Лукаша: Словник-довідник / Упор.: О. Скопенко, Т. Цимбалюк. – К., 2000.

Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. – X., 2000.

Головащук С.І. Російсько-український словник сталих словосполучень. – К, 2001.

Ономастичні словники є цікавим джерелом інформації про власні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають науково-популярний характер, напр.:

Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. – К, 1968.

Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. – 2-ге вид., випр. і доповн. – К, 1996.

Янко М.Т. Топонімічний словник України. – К, 1998.

Горпинич В.О. Словник географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники). – К., 2001.