УНР: 3 Універсалія до гет.перевороту

7 листопада 1917 р. був ухвалений 3-й універсал, що мав такий зміст:

- Проголошення Укр.нар.республіки (УНР) у складі 9 губерній.

- збереження федеративного зв’язку УНР з не більшовицькою Росією;

- збереження влади УЦР і Генерального секретаріату до скликання Українських Установчих зборів;

- ліквідація приватної власності на землю, передача землі селянам без викупу;

- можливість підписання миру з Німеччиною та ЇЇ союзниками;

- підтвердження демократичних прав і свобод;

- введення 8-годинного робочого дня, гарантія заробітної плати і вирішення трудових конфліктів через профсоюзи;

- гарантія національно-культурних прав національними меншинами;

- проведення в майбутньому судової реформи і ліквідація смертної кари.

Те, що у III Універсалі містилася соціально-економічна програма, схожа на більшовицьку, пояснювалося тим, що УЦР прагнула знайти підтримку в масах і тим самим звести нанівець агітацію більшовиків. Однак соціально-економічна програма Центральної Ради не була послідовно ре­алізована: проведення аграрної реформи відкладалося до скликання Українських установчих зборів. Не були стабілізовані фінанси, не був установлений контроль над промисловістю: робітники не розуміли його суті, а підприємці ставилися до нього вороже. Війна більшовицької Росії проти УНР. IV Універсал УЦР

Проголошення УНР не відповідало цілям створення більшовиками пролетарської держави. Тому вони у будь-який спосіб прагнули усунути від влади УЦР і почали готувати в Києві нове повстання, очолюване створеним ними військово-революційним комітетом. Але повстання було зірване вірними Центральній Раді військами. За цих умов більшовики не відмовились від спроб захопити владу мирним шляхом і взяли курс на скликання Всеукраїнського з’їзду Рад, що міг об’єднати незадоволених політикою Центральної Ради. Однак надії більшовиків на цей з’їзд не виправдалися. Більшість його депутатів пере­бувала під впливом українських партій. Жодна з більшовицьких пропозицій не пройшла і вони змушені були покинути з’їзд і переїхати до Харкова. Таким чи­ном, захопити владу в Україні силами місцевих більшовицьких сил не вдалося. Тому вкрай необхідним було пряме військове втручання з боку радянської Росії. 4 грудня 1917 р. УЦР отримала телеграму Раднаркому за під­писом В. Леніна та Л. Троцького. Цей документ називався «Маніфест до україн­ського народу з ультимативними вимогами до Української Центральної Ради». Згідно з цим маніфестом УЦР повинна була визнати радянську владу і виконати за 48 годин такі ультимативні вимоги: відмовитись від створення Українського фронту; не пропускати через українську територію частини з фронту на Дон (до Каледіна), на Урал та інші місця; допомагати більшовицьким військам на Південному фронті у боротьбі з Каледіним; припинити роззброєння більшовицьких частин в Україні; відновити постачання хліба в Росію. Ці вимоги були відкинуті українською стороною, після чого війни між біль­шовицькою Росією та УНР уникнути було неможливо. В умовах погіршення військово-політичної ситуації 9 (22) січня 1918 р. УЦР ухвалила свій IV Універсал, який проголосив незалежність УНР. Поразка УЦР у війні з більшовиками була зумовлена як її неспроможністю проводити соціально-економічні перетворення, так і невдалою військовою полі­тикою, а також ефективністю більшовицької пропаганди та політичним дилетантизмом багатьох українських лідерів. Більшовицька влада в Україні в кінці 1917 - на початку 1918 р. Перші кроки радянської влади в Україні були відзначені червоним терором, спрямованим проти прибічників Центральної Ради, офіцерів, юнкерів, або навіть підозрюваних у співчутті українському національному рухові. На початку 1918 р. в Києві було розстріляно від двох до п’яти тисяч осіб. Такі ж розправи прокоти­лись і по інших містах і селах України. Була ліквідована вся система адміністративних установ Тимчасового уряду і Центральної Ради. Вся влада була передана революційним комітетам (ревкомам) або військово-революційним комітетам. В економіці влада впроваджувала надзвичайні заходи. Була взята під контроль банківська сфера. Більшовики забороняли здійснення будь-яких банківських опе­рацій, почались конфіскації золота в монетах і злитках.