Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






O коли пройшов де-який час.






Логістика утилізації відходів, яку ще називають «реверсивною логістикою», визначається, як «застосування концепції логістики до використання відходів з метою забезпечення економічно ефективної та екологічно безпечної їх переробки за одночасної просторово-часової трансформації, що включає зміну обсягу та виду потоків перероблюваних відходів». Логістика утилізації відходів є однією з підсистем логістичного управління, яка охоплює «потік повернення непотрібних поставок та рух таких речей, як упакування повторного використання, яке слід повернути відправнику, вторинна сировина та відходи». Відмінними рисами реверсивної логістики, які відрізняють її від інших різновидів логістики, є як об’єкт дослідження(потоки відходів), так і напрямок руху головного потоку – зворотній (від споживачів до виробників).

Отже, об’єктом дослідження реверсивної логістики є потоки відходів, що з’являються в результаті як процесів виробництва (наприклад, виробничі відходи, промислові стоки) та дистрибуції (наприклад, упакування та товари пошкоджені під час транспортування), так і споживання(повернення непотрібних товарів та упакування багаторазового використання). Відзначимо, що відходи, як і кінцева продукція підприємств, з'являються на виході їхніх логістичних систем

Логістика переробки (утилізації) охоплює управління не лише переробкою та поверненням у виробничий процес виробничих відходів, що потребують утилізації, але й переробкою та поверненням на підприємство після закінчення терміну служби своїх товарів, тари, упаковки тощо з необхідним для цього транспортуванням та складуванням. Ціль логістики переробки (утилізації) – мінімізація витрат на переробку виробничих та пакувальних відходів, утилізацію через відповідні системи збереження та рециклювання. Завдання логістики переробки (утилізації):

1. Сортовано заготовляти відходи та утиль в стандартизований транспорт та пакувальні контейнери.

2. Швидко переробляти товари, які можуть бути повторно використані шляхом рециклювання.

3. Екологічно безпечно складувати відходів, які не можуть бути повторно використані.

4. Мінімізувати витрати у проміжному складуванні відходів та утилю, повторній підготовці, транспортуванні та кінцевому складуванні.

5. Здійснити інтегрування з іншими субсистемами.

Залежно від можливості повторного використання відходи поділяються на дві групи: ті, що надаються до повторного використання та переробки; ті, які до цього не надаються.

Перші становлять предмет рециклювання (наприклад, алюмінієві банки, відходи, склобій), тому роблять можливим зменшити (або істотно обмежити) витрати на утилізацію. Другі, що як правило, не надаються до переробки та повторного використання, підлягають знищенню згідно з обов’язковими приписами. Оскільки відходи можуть перебувати в різних фізичних станах, то застосовується поділ відходів на тверді, рідкі та напіврідкі.

2. Екологічні та економічні цілі логістики переробки.

Умовою раціонального використання відходів є системне розуміння економічних та екологічних цілей логістики утилізації. Її економічна мета, що витікає з сутності логістики, зводиться до зменшення логістичних витрат і підвищення рівня обслуговування логістики повторного використання. Відповідний рівень обслуговування реверсивної логістики означає згідне з вимогами збирання відходів у місцях їх виникнення та ретельну щодо виду, обсягу, простору та часу доставку вторинної сировини в місця її рециклювання.

Підставовою умовою раціонального використання відходів є системне розуміння економічних та екологічних цілей логістики утилізації. Її економічна мета, що витікає з сутності логістики, зводиться до зменшення логістичних витрат і підвищення рівня обслуговування логістики повторного використання. Відповідний рівень обслуговування реверсивної логістики означає згідне з вимогами збирання відходів у місцях їх виникнення та ретельну щодо виду, обсягу, простору та часу доставку вторинної сировини в місця її рециклювання.

Екологічна мета логістики утилізації відходів, що підкреслює залежність між логістикою та природним середовищем, полягає в охороні природних ресурсів та зменшенні забруднень, пов’язаних з логістичними процесами утилізації відходів. Приймаючи певні рішення в межах логістики утилізації, слід мати на увазі, що економічні та екологічні цілі в далекосяжній перспективі можуть збігатися. Так, застосування екологічних технологій виробництва може з часом запевнити підприємству конкурентну перевагу і тим самим спричинитися до досягнення економічних цілей. У системному розумінні загальна ефективність руху відходів розглядається в категоріях економічної ефективності (загальні витрати логістики утилізації та пов'язаний з ними рівень обслуговування на вході та виході) та екологічної ефективності (наприклад, обсяг відновлених матеріалів чи зменшення емісії забруднень).

Найважливішим рішенням у сфері логістики утилізації є вибір шляхів використання відходів, оскільки обраний метод тягне за собою вибір відповідної системи повторного використання та забезпечення необхідним технічним устаткуванням. Напрямок дій щодо повторного використання відходів визначається, головним чином, їхніми властивостями, зокрема: хімічним складом, вогнезаймистістю та енергетичною вартістю, ступенем псування, забрудненням, речовинним складом, габаритами, запахом, можливістю біологічного розкладання. Обираючи метод використання відходів, належить також брати до уваги економічні (рентабельність процесу) та екологічні (наприклад, заборону дезактивації деяких відходів, що не підлягають переробці) чинники. Оптимальне рішення щодо усування відходів полягає в їхній утилізації (переробці), а коли останнє неможливе – в нейтральній ліквідації (знищенні) відходів, яка не несе шкоди для навколишнього середовища. Різні види дій, пов’язані з утилізацією та знищенням відходів показані на рис. 1.

Утилізація (від лат. Utilitas – корисність, вигідність) означає повторне використання речей та упакування або їх вторинну переробку (рециклювання) з метою використання матеріалу, акумульованої енергії або певних складників, що містяться в матеріалі.

Методи рециклювання (переробки з метою повернення використаних товарів та матеріалів до вжитку) поділяються на:

1) рециклювання матеріалів (відновлення матеріалів),

2) хімічне рециклювання (відновлення первинної субстанції) та термічне рециклювання (відновлення енергії).

Всі побічні продукти, що виникли в результаті утилізації (напиклад, попіл та металічні окатиші після термічного рециклювання) та відходи, які за своїми характеристиками не підлягають утилізації або переробка яких була б надто коштовною (наприклад, через сильне забруднення, зношеність чи інші негативні риси) підлягають ліквідації (знищенню).

Рис.1 Поділ дій щодо утилізації та знищення відходів.

Знищення відходів здійснюється шляхом їх дезактивізації (це така обробка відходів, після якої з них ніщо не може бути вимите, вилуговане), спалювання або вивезення на сміттєзвалища. Хоча поміщення та тримання відходів на смітниках повинно бути останньою ланкою в логістичному ланцюжку утилізації та ліквідації, олнак на практиці це поки що залишається найрозповюдженішим спосібом позбування відходів.

3. Профілатичні засоби у сфері логістики переробки.

Суттю профілактичних заходів є запобігання виникненню відходів чи принаймні зменшення їх обсягу та шкідливої дії. Заходи попереджувального характеру також дозволяють усунути або значно зменшити кошти, з якими пов’язані деякі методи утилізації чи знищення відходів. Отже, згідно засади раціонального використання відходів профілактичні дії повинні передувати операціям утилізації та ліквідації (рис. 2).

До профілактичних заходів у сфері використання відходів відносять:

1) мінімізацію відходів;

2) попередження виникнення відходів;

3) обмеження обсягу відходів;

4) багаторазове використання товарів (у т. ч. упакування).

Хоча деякі з вищенаведених профілактичних заходів, на перший погляд видаються подібними, їхня інтерпретація є відмінною, оскільки різні заходи мають різний зміст, мету та набір конкретних дій. Серед заходів типу «ex ante» (профілактичних) меті раціоналізації відходів також служить тзв. «стратегія чистого виробництва» яку ще називають заходом «begin of the pipe» (англ. початок труби). Попереджувальний характер цієї стратегії полягає в стимулюванні розвитку водно та енергозберігаючих, маловідходних технологій.

Рис. 2. Принципова схема раціонального використання відходів.

Реалізація профілактичних засобів у сфері використання відходів часто може бути результатом виконання «екологічного балансу» (або екобалансу), що являє собою системний аналіз взаємозв’язку «підприємство – навколишнє середовище». Екобаланс характеризує і оцінює слабкі (шкідливі) сторони впливу підприємства на навколишнє середовище, а також пропонує відповідні заходи з метою тривалого зменшення негативного впливу, і, таким чином, становить підставу стратегічного планування структурних змін у логістичних підсистемах. Екобаланс має комплексний характер, тобто охоплює не тільки складові елементи логістичних систем, але також зв’язки між ними, їх взаємодію та відносини з навколишнім середовищем у просторі та часі. Екологічна стратегія, складником якої є екобаланс, є вельми ефективною. Перш за все, вона дозволяє знизити виробниче споживання та собівартість продукції. Заходи, що реалізуються в межах цієї стратегії, здійснюють вагомий позитивний вплив на навколишнє середовище. Це означає, що вони є більш ефективними в порівнянні з технологіями очищення, що, як правило, призначені до боротьби з одним певним видом забруднення. Застосування екобалансу передбачає технологічні інновації, скеровані на заміну технологій, що є небезпечними для природного середовища, на технології та продукти, що є «екологічно приязними». Нарешті, проекологічна стратегія, порівнюючи з заходами «ex post» (наприклад, застосуваням очисного устаткування та споруд), є значно дешевшою формою охорони навколишнього середовища. За виконання всіх заходів, що мають метою раціональне використання відходів, як також за попередження їх виникнення, несуть відповідальність всі учасники «товарно-виробничого ланцюга», до яких відносяться: постачальники сировини та матеріалів, виробники готових виробів, торгівля, споживачі, фірми з збирання виробничих та споживчих відходів, заклади з переробки відходів, органи муніципальної влади тощо. Прикладовий поділ завдань з метою обмеження відходів (відходи з упакування) серед учасників «товарно-виробничого ланцюга» показаний в табл. 1.

Як висновок, можна стверджувати, що раціональне використання відходів полягає, перш за все, в запобіганні їх виникненню, а у випадку обмежених можливостей щодо останнього - у виборі такого методу утилізації та знищення відходів, який не тільки зменшить їх шкідливий вплив на навколишнє середовище, але й одночасно запевнить зниження логістичних витрат та поліпшення рівня логістичного обслуговування клієнтів. Не підлягає сумніву, що екологічні та економічні користі, отримані в результаті застосування засад раціонального використання відходів, значно перевищують кошти з впровадження раціональної стратегії утилізації відходів. Оскільки стратегічні і тактичні рішення стосовно раціонального використання відходів, що приймаються на різних щабелях управління, е досить складними і підлягають численним нормативно-регулюючим положенням зі сторони як самого ринку (отримувачів, конкурентів, кооперантів), так і державної та місцевої влад, а також неурядових організацій, то успішне впровадження та виконання вищенаведених постанов залежить, головним чином, від обізнаності осіб, що приймають рішення, про особливості функціонування міжнародної, національної та локальної економіки відходів, а також від їхньої екологічної свідомості та культури.

 

Таблиця 1. Відповідальність окремих ланок, що беруть участь у ринковому колообігу упакування та процесі утилізації відходів

 

Ланки «товарно-виробничого «ланцюга» Заходи, що скеровані на попередження виникненя відходів
1.Виробники пакувальних матеріалів та упакування 1.1. Розробка та впровадження матеріалозберігаючих технологій у виробництві упакування 1.2. Розробка технологій виробництва зворотнього упакування 1.3. Застосування матеріалів, що придатні до повторної переробки або інших форм утилізації 1.4. Позначення упакування символами, що вказують вид матеріалу та можливість різних методів утилізації
2. Виробники товарів, до яких використовується упакування 2.1. Вибір матеріалів, виду та системи упакування 2.2. Впровадження до обігу зворотнього упакування та організація системи його приймання 2.3. Участь (у т.ч. фінансова) в організації системи збирання використаного упакування 2.4. Застосування додаткових елементів упакування (наклейки, закривачки тощо), що теж підлягають повторній переробці
3. Торгівля 3.1. Участь в організації системи повернення упакування багаторазового вжитку та системи збирання використаного упакування
4. Споживачі 4.1. Початковий поділ (сортування) використаного упакування та його складання в спеціальні контейнери або доставка до збиральних пунктів
5. Фірми, що займаються збиранням та вивезенням відходів 5.1. Збирання використаних відходів – промислових (виробничих) та споживчих 5.2. Приготування відходів до вивезення та подальшої переробки, в т. ч. сортування та очищення
6. Заклади з переробки відходів 6.1. Переробка відходів на якісну вторинну сировину або використання їх як вихідної сировини до подальшої переробки 6.2. Виробництво продукції з вторинної сировини
7. Органи місцевої влади 7.1. Організація збирання та вивезення відходів упакування на муніципальній території

Лекція 10. Логістика транспортування.

1. Ціль та завдання логістики транспортування.

Транспортування – це переміщення товарів між двома пунктами. На противагу іншим логістичним операціям, котрі прив’язані до певного місцерозташування, транспортування не прив’язано ні до якого географічного пункту. Проте, завдяки прискіпливому обліку всіх товарів, і навіть тих, що знаходяться в дорозі, при необхідності завжди можна оримати інформацію про місцезнаходження товару станом на даний момент.

Логістика транспортування - Transportation Logistics охоплює управління переміщенням товарів в постачанні, збуті, виробництві, у сфері збору відходів від споживачів, сфері переробки відходів та у взаємодіях контрагентами у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку з метою мінімізації транспортних витрат та витрат часу. Ціль логістики транспортування – надання високоякісних транспортних послуг у галузях постачання, виробництва, збуту та переробки товару з мінімальними витратами, з орієнтацією на стабільне зменшення потреб у транспорті. Завдання логістики транспортування:

1. Пошук потенційних перевізників.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.01 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал