Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Лабораторна робота №2
ДОСЛІДЖЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА ВИКОРИСТАННЯ ОУ
Мета роботи: дослідити залежність коефіцієнта використання ОУ hoУ від співвідношення розмірів освітлюваного приміщення (індекс приміщення) та відбиваючих властивостей поверхонь стін і підлоги. робота також передбачає визначення залежності коефіцієнта корисної дії установки відбитого світла від співвідношень площ вихідного отвору та відбиваючої поверхні стелі.
Завдання визначення потоку випромінювачів і первинного потоку, врахування ефекту склепіння і багаторазових відбиттів і т.д. лише в деяких випадках мають самостійне значення, а частіше служать основою для розрахунку коефіцієнтів використання h, тобто відношення світлового потоку, що падає на розрахункову поверхню, до повного світлового потоку випромінювачів. Частіше всього, але не обов’язково, цей коефіцієнт розраховують і вказують для горизонтальних поверхонь, рівних за площиною підлозі приміщення. Слід мати на увазі, що коефіцієнт використання можна розглядати як добутокдвох коефіцієнтів: ККД самого освітлювального пристрою hс і коефіцієнта використання потоку, що виходить з цього пристрою по відношенню до розрахункової поверхні. Останній коефіцієнт hп можна назвати коефіцієнтом корисної дії приміщення. Таким чином, h=hс hп (1.2)
в якості способу визначення первинних потоків МЕІ рекомендовані таблиці Джонса-нейдхарта, коефіцієнти ж виду knm, що враховують багаторазові відбиття, були розраховані МЕІ по-новому, з урахуванням коефіцієнта відбиття підлоги rр. Найбільш важливим в методі мЕІ є пропозиція замінювати частину приміщення, що розташована вище випромінювачів, умовною стелею, тобто площиною АВ, що розташована на рівні випромінювачів. Це дозволяє приймати за первинний потік на стелю весь потік випромінювачів у верхній напівсфері, але зобов’язує визначати rп. для площини АВ з урахуванням ефекту склепіння. Від цієї операції можна відмовитися, якщо надати ймовірне постійне значення відношенню hc /h, де hc – відстань випромінювача від стелі і h – висота його над розрахунковою поверхнею. Тоді для кожного індексу і для кожного значення коефіцієнта відбиття фактичної стелі можна заздалегідь зробити необхідні перерахунки, і вказавши в таблицях для зручності користувачів звичайні, фактичні значення коефіцієнта відбиття стелі, розрахувати величину коефіцієнта використання з урахуванням ефекту склепіння. Саме такий сенс коефіцієнтів k¢ п.р., які розраховані для hc /h=0, 25. З урахуванням наведеного вище розрахунки коефіцієнтів використання за методом мЕІ для кожного заданого індексу і сполучення rстелі., rстін., rр виконують в наступному порядку: 1) множенням сил світла на зональні тілесні кути знаходяться зональні потоки; 2) множенням зональних потоків на коефіцієнти Джонса-нейдхарта і складанням добутків визначається первинний потік, що падає на розрахункову поверхню. Слід зауважити, що оскільки для кожного світильника складається одна таблиця h, то врахувати всі можливі варіації l = L/h в конкретних випадках неможливо, і доводиться виходити з характерних для кожного світильника значень. Можна рекомендувати для концентрованого світлорозподілу приймати l=0, 4, для глибокого і косинусного – l=1 і для рівномірного l=1, 5. ці відношення нижче рекомендованих в теорії і враховують, що ряд причин викликає на практиці зменшення l; 3) первинний потік, що падає на стіни, визначається як різниця між потоком світильника в нижню напівсферу і первинним потоком, що падає на розрахункову поверхню F¢ p, а первинний потік на стелю (реальний або умовний) приймається рівним потоку світильника у верхню напівсферу. 4) по верхньому рядку формули (1) визначається встановившийся потік на розрахунковій поверхні, і при використанні кривої сили світла для лампи зі світловим потоком 1000 Лм h визначається розділенням Fp на 1000. При стельових світильниках третій член формули для визначення світлового потоку, що встановився в результаті багаторазового відбиття на стелі, містить коефіцієнт kп.р ., при підвісних же світильниках замість нього підсталяється k¢ п.р таблиці, розраховані за kп.р ., є універсальними в тому відношенні, що ними можна користуватися при будь-яких значеннях hc/h, але потребують кожного разу визначення rп з урахуванням ефекту склепіння.
Після визначення h для 5-6 значень індексу і будується допоміжний графік h=f(i), за яким розраховуються значення h для всіх табличних індексів. Цей прийом не тільки скорочує обсяг розрахунків, але і дозволяє перевірити їх правильність: точки повинні лягати на плавну криву. У практиці для rп прийнята шкала 70-50-30%, для rс 50-30-10%, для rр 30 і 10%. З метою скорочення обсягу таблиць для кожного світильника значення h наводяться тільки для найбільш ймовірних сполучень rс, rп і rр.
Підготовка до роботи Для виконання роботи необхідно вивчити такі питання з курсу " Світлотехнічні установки та системи": 1. Коефіцієнт використання ОУ hoУ.Вплив на величину hoУ типу кривої сили світла та hoУ відбиваючих властивостей поверхонь приміщень, індексу приміщення, розташування світильників [1, с.3-7, 51]. 2. Розрахунок світлового потоку, що падає з рівнояскравої поверхні на рівну їй за площею та паралельну поверхню. Правило Моргуліса. Індекс приміщення. Необхідний матеріал викладено у [1, с.44-52]. 3. Розрахунок розподілу світлового потоку, що падає від сукупності світильників на поверхні приміщення. 4.розрахунок розподілу світлових потоків з урахуванням багаторазового відбиття. Метод МЕІ. 5. Розрахунок середньої яскравості поверхні приміщення. 6. Розрахунок ОУ відбитого світла. Визначення ККД карнизу. Для виконання роботи необхідно виконати наступні розрахунки: 1. Розрахувати значення індексу приміщення для квадратного (на плані) макету приміщення а=, b= см при різній висоті підвісу світильників над розрахуновою поверхнею: hр=3; 5; 10; 15; 20; 25; 28см. 2. Розрахувати значення середнє зваженого коефіцієнту відбиття для наступних комбінацій коефіцієнтів відбиття стін: а)r1=r2=r3=r4=0, 7; б) r1=0, 1; r2=rз=r4=0, 7; в) r1=r2=0, 1; r3=r4=0, 7; г) r1=r2=r3 =0, 1; r4=0, 7; д) r1=r2=r3 = r4=0, 1. 3: Розрахувати методом МЕІ hoУ при освітленні макету приміщення групою світильників (однолампових, стельових), що мають світлорозподіл Іa=159 Кд, ККД=50% (потік лампи 1000 лм). Розрахунок провести для одного варіанта, вказаного викладачем, прийняти за розрахункову площину підлогу та відносну відстань між світильниками λ =1.
Контрольні запитання перед виконанням роботи 1. Що таке коефіцієнт використання ОУ? 2. Шляхи збільшення (зменшення) значення hoУ · З. Від яких параметрів залежить величина hoУ? Як впливають властивості поверхонь приміщення на величину hoУ? 4. Від яких параметрів залежить ККД світлового карнизу? 5. Чи впливає висота приміщення на розподіл яскравості вздовж стін приміщення. Опис установки Експериментальна установка являє собою макет квадратного приміщення у масштабі 1/100. Вона зібрана у вигляді коробка з рухомою підлогою. Висоту макета можна змінювати, рухаючи підлогу вгору й вниз за допомогою ручки. Підлогу вважають розрахунковою поверхнею. Для виміру освітленості в центрі підлоги і на одній з стін розташовані фотоелементи. Макет освітлюється установкою відбитого світла. Освітлювач зроблено у вигляді карнизу, розташованого на відстані 15 см від стелі вздовж периметра стелі. У ньому встановлені люмінесцентні лампи типу ЛБ, Рл = 4 Вт. Освітлення приміщення здійснюється потоком, відбитим від стелі макета. Живлення установки виконують від мережі, напругою 220 В. Реєструючим приладом є вольтметр В7-27, до якого по черзі підключають кожний фотоелемент. Перед початком вимірів установка повинна працювати не менше 5 хв. для входу ламп у робочий режим.
Методичні вказівки до виконання роботи 1. Розрахунок rсер макету треба проводити за наближеною формулою rсер=(rІа1+ r2А2+r3 А3+r4А4) / (а1+ А2+А3+А4), (1.3) де а1 А2, А3, А4 – площа відбиваючих поверхонь з коефіцієнтом відбиття rІ, r2, r3, r4 відповідно. При розрахунку hoУ та (hoУ)0 за МЕІ визначення прямих потоків, що падають на стіни, розрахункову й фіктивну поверхню проводити методом Джонса–Нейдхарта. Значення коефіцієнтів А, В, С брати з наведених у літературі графіків [1]. Методика проведення експериментів У даній роботі світловий потік, що встановився на розрахунковій поверхні, в першому ступені наближення визначається за середньою освітленістю у центральній частині розрахункової поверхні. Освітленість визначають у відносних одиницях (в.о.) фотоелементом, з'єднаним з реєструючим приладом. Перед виконанням п. 1 завдання необхідно виміряти світловий потік, що виходить із світлового отвору освітлювача, у в.о. Для цього встановлюють підлогу макета з фотоелементом на максимальну відстань від стелі (найнижче положення). Розрахунок потоку ламп (у в.о.), встановлених у карнизі, слід проводити з умов, що коефіцієнт корисної дії установки відбитого світла для верхнього положення підлоги визначається за формулою
η 0 =[ФВ/(nФл)]=30%, (1.4)
де ФВ – світловий потік, що встановився на підлозі.
При виконанні п.1 завдання η ОУ розрахувати як відношення площі вихідного отвору освітлювача до площі його відбиваючої поверхні. Значення прямої складової коефіцієнта використання ОУ визначають за графіком hoУ =f (rст) для j=const шляхом екстраполяції кривих до перехрещення з віссю ординат (рст =0).
Контрольні запитання 1. Пояснити хід залежності hoУ = f(φ)? 2.Чому відбиваючі властивості приміщення впливають на величину hoУ? З. Яке граничне значення hoУ? 4. Чи змінюється ККД установки відбитого світла, коли збільшити глибину карнизу? 5. Пояснити хід експериментальних залежностей, отриманих у роботі. 6. Як за результатами експериментів можна визначити співвідношення яскравостей поверхонь приміщення? 7. методика розрахунку hoУ для світлового карнизу.
|