Методичні рекомендації до вивчення теми 8

Вивчення даної теми потрібно розпочати із теорій кредиту: натуралістичної та капіталоутворюючої. Розгляд наукових поглядів щодо кредитних відносин допоможе сформувати вірне розуміння суті кредиту, його необхідності. При опрацюванні даного питання важливо виділяти основні положення теорій кредиту та їх зв’язок із практикою.

За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших категорій. Тому для більш глибокого її опанування доцільно розглянути розвиток кредитних відносин в історичному аспекті. Це допоможе з’ясувати походження терміну «кредит». Крім того, можна скористатися словником слів іноземного походження для отримання точного перекладу цього слова.

Сучасна наука і практика під кредитом розуміють специфічний вид економічних відносин між суб'єктами ринку (кредиторами і позичальниками) з при­воду мобілізації, нагромадження і перерозподілу тимчасово віль­них коштів. Для з’ясування необхідності кредиту потрібно пригадати з історії еволюції форм грошей етап виникнення та розвиток кредитних грошей, а також пов’язати реалізацію кредитних відносин із функціонуванням грошового ринку.

Важливим для з’ясування сутності кредиту як економічної категорії є вивчення його функцій:

1) функція перерозподілу полягає у тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб передаються в тимчасове використання підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих чи особистих потреб;

2) емісійна функція кредиту (антиципаційна) полягає у то­му, що на основі кредиту здійснюється емісія грошей як пла­тіжних засобів методами кредитної експансії (розширення кредиту) і кредитної рестрикції (звуження кредиту);

3) стимулююча функція кредиту передбачає ефективне використання позики з боку позичальника, щоб на зароблені кошти не тільки повернути кредит, але й одержати прибуток;

4) контрольна функція реалізується в процесі кредитування у вигляді взаємного контролю кредитора і позичальника: перевірка репутації банку, оцінка кредитоспроможності позичальника, контроль за дотриманням умов кредитної угоди щодо цільового використання коштів та своєчасного погашення відсотків та основної суми боргу.

Після розгляду кожної функції окремо необхідно встановити їх взаємозв’язок, який існує в практиці кредитування.

Необхідно розрізняти форми та види кредиту. Так, існує дві форми кредиту: товарна і грошова, а види кредиту розрізняють за суб'єктами кредитних відносин: банківський, державний, комерційний, міжнародний, споживчий. На даному етапі вивчення теми слід розглянути докладно кожен із названих видів кредиту.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківсь­кий кредит, у зв’язку з цим його вивченню слід приділити більшу увагу. Для цього необхідно розглянути класифікацію банківських кредитів за такими ознаками:

- за об’єктом кредитування: кредит в основний або в оборотний капітал;

- за схемою надання: кредитна лінія, контокорентний кредит, овердрафт, іпотечний кредит, лізинговий кредит;

- за ступенем ризику: стандартні і нестандартні кредити;

- за термінами користування: коротко-, середньо- та довгострокові кредити;

- за формою залучення кредиторів до кредитних операцій: консорціумний (синдикатний) кредит, паралельний (багатосторонній) кредити;

- за забезпеченістю: забезпечені та незабезпечені (бланкові) кредити;

- за строками повернення: строкові кредити, кредити до запитання, відстрочені (пролонговані) та прострочені кредити.

Для всебічного вивчення суті банківського кредиту необхідно розглянути вище перелічені види банківського кредиту.

Економічною категорією, тісно пов’язаною з кредитом, виступає позичковий процент. З огляду на це, важливо розглянути сутність процента, фактори його формування та методику практичного застосування.

До вивчення сутіпроцента необхідно підходити зі сторони всіх учасників процесу кредитування. Мова йде про те, що відсоток, з одного боку, відображає мінімальний рівень ефективності використання позичкового капіталу підприємством, з іншого – має забезпечити доходи банку в обсязі, що компенсують його витрати. На основі аналізу цих аспектів має бути усвідомлена роль відсотка – перерозподіл доходів суб’єктів економіки та стимулювання їх ефективного функціонування.

Враховуючи, що позичковий процент як ціна грошей впливає на зміну їх вартості у часі, доцільно розібратися із поняттями простих і складних відсотків.

Майбутня вартість вкладу за простими відсотками визначається за формулою:

S=P+I=P+(P•n•i)=P•(1+ n•i),

де S - майбутня вартість вкладу

Р – сума початкового вкладу

і – процента ставка (у вигляді десяткового дробу)

n – кількість періодів, за якими відбувається нарахування і виплата процентів.

Складний процент нараховується на вклад з приростом процентів:

S=P•(1+ i)ⁿ,

де n – кількість періодів, за якими відбувається тільки нарахування процентів, після чого вони додаються до вкладу, і наступне нарахування відсотків йде вже на збільшену суму.

Формуванню комплексного розуміння сутності позичкового процента допоможе розгляд чинників, що впливають на розмір процентної ставки. При цьому слід виділяти:

1) макроекономічні фактори: попит та пропозиція, що склалися на кредитному ринку; стабільність грошової одиниці; рівень облікової ставки.

2) мікроекономічні фактори: розмір кредиту, термін користування кредитом, рівень ризику.

При розгляді факторів формування позичкового процента необхідно обґрунтовувати механізм кожного взаємозв’язку. Наприклад, підвищення попиту на кредити обумовлює зростання процентної ставки, яке буде урівноважуватися міжбанківською конкуренцією; чим вищий рівень ризику, тим вища відсоткова ставка.