Петро Мах

(Нар. 25 травня 1934 року)

ПОЕТ ЗАТАЄНОЇ ПЕЧАЛІ

У творчому доробку відомого українського письменника, лауреата обласної мистецької премії імені Агатангела Кримського Петра Маха близько трьох десятків поетичних, прозових, публіцистичних книг. Він є й автором сценаріїв ряду телефільмів. Знаний Петро Мах і як поет-пісняр. На тексти його віршів створили пісні, що стали окрасою репертуару не лише волинських співаків, композитори — світлої пам’яті Віктор Герасимчук, Анатолій Пашкевич. Співпрацював і співпрацює поет з композиторами Борисом Буєвським, Богданом Янівським, Валерієм Мареничем, Ярославом Найдою. Сьогодні відомими й популярними є пісні “Ожини”, “Питала мати в далини”, “Сповідь сивого клена”, “На білих крилах рушників” та інші. Якось довелося почути, що вже навіть якби лише ці пісні були в творчому доробку Петра Маха, то й цього вистачило б для його довічної шани.

Петро Мах — поет волинський та водночас і загальноукраїнський, поет, перша зустріч з читачами якого відбулася ще в його студентські роки у Львівському університеті імені І.Франка. Саме тоді вийшла поетична збірка “Перші промені”. Минули з того часу десятиліття, сповнені творчості, тривог, які не шкодували поета. Власне, не літа тому виною, а люди, часто-густо пихаті чиновники, заздрісники. Бо, як співає Алла Кудлай: “Талант завжди від Бога, а горе — від людей”. Але попри все поет не зламався, вистояв. Він ішов і йде до людей. Наприкінці минулого року у видавництві “Надстир’я” побачила світ книга поезій, по суті, вибране Петра Маха “Ластівка із крилами журби”.

До книги увійшли вже знайомі читачам поезії Петра Маха з книг “Крайполе”, “Плеса”, його пастелі та інші поетичні твори. Власне, у збірці вибраного, що називається, як і один з відомих віршів Петра Маха “Ластівка із крилами журби”, вміщено в основному поетичні твори минулих літ. Є й нові вірші.

Перечитуєш знайоме і нове, що торкається серця, і вже не важливо, коли воно написане. Радує те, що не відійшло з часом, що й сьогодні бентежить душу, викликає гарні спомини, вертає на рідні пороги. І то не лише поетові “журавліють слова...” з однойменного вірша, а озиваються до нас багато його рядків, щемно зачіпають душу. Не випадково академік Микола Жулинський сказав про Петра Маха: «Це — поет затаєної печалі».

А кого лишать байдужими рядки з “Колискової мами”:

Набрала мальва за вікном роси,

Потішилась під зорями квітками.

І я згадати попросив

Сльозами вмиту колискову мами...

У вибраному поета — вірші-посвяти славетним людям України, щире і ніжне слово синівської любові до матері. У багатьох поезіях проглядається позиція митця в непрості і нелегкі літа минулі, його високе слово у день нинішній, за яким хотілося б бачити щасливі горизонти як України, так і кожного з нас. У це вірить поет, цьому служить своїм словом.

Хотілося б навести рядки нашого Великого українця, письменника, публіциста, громадського діяча Івана Дзюби, котрий написав Петру Маху в січневі дні 2005 року: “Дякую за гарну книжку, яка надійшла до мене у такі хвилюючі дні... Добра вам, добра нам усім, добра новій Україні! І хай нам працюється! ”.

Поетична книжка вибраного Петра Маха в художньому оформленні Миколи Кумановського стала лауреатом конкурсу “Світ волинської книги—2004”. Безперечно, це радість і для автора Петра Маха, і для шанувальників його творчості. А ще сподіваємось, що побажання Івана Дзюби — “Хай нам працюється! ” — збуватимуться, і ми, читачі, зустрінемо нові книги Петра Маха, поета, письменника, якого Бог і батьки наділили даром служити слову, а, значить, служити людям.

Анастасія ФІЛАТЕНКО