Різдвяні та новорічні обряди «Водіння кози» і «Меланки».

Парубок (з’являється на порозі хати-класу):

- Добрий вечір! Щедрий вечір! Дозвольте заколядувати.

Господар. Добрий вечір! Заходьте. Колядуйте.

(Заходить гурт колядників)

1-й колядник.

Коляди, коляди, я у батька один.

Мені не дивуйте, ковбасу лаштуйте.

Коляди, коляди, я у батька один.

Винесіть пиріжечок та покладіть у мішечок,

З руками, з ногами, щоб бігав за нами.

2-й колядник.

Ой ясна, ясна на небі зоря,

Ой красна, красна у дядька жона.

І красовита, і грошовита,

По двору ходить, як сонце сходить.

Добрий Вечір!

Гурт (співає).

Нова радість стала, яка не бувала.

Над вертепом звіздар ясна на весь світ розсіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого повився.

Ой Ти Царю, Царю, Небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цього дома господарю.

Не так господарю, як тій господині.

Даруй літа щасливії усій Україні.

Щедрувальниці.

Щедрик, щедрик, винесіть вареник,

Грудочку кашки, кілечко ковбаски.

Винесіть книш, бо впущу в хату миш.

Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.

Коли це із-за дверей чується:

- Ме-е-е!

Парубок. О! коза вже голос подає – Багату Кутю віщує.

(Дід з Бабою заходять до хати (класу). Дід на мотузці веде Козу. Починається ритуальне дійство.)

Дід. Добрий Вечір! Щедрий Вечір!

Між Дідом і Бабою проскакує Кіт (втілення духу домашнього затишку; він пасе тіні темних сил в образі мишей).

Кіт. Няв! Дайте сала!

Баба відштовхує Кота.

Баба. Ваше сало поскакало! Не звикайте до сала!

Кіт ображається і втікає до Діда, який жаліє його. Коза весь час підтанцьовує. Дід починає пісню.

Дід. Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька,

Ой розходився, розвеселився,

По цьому дому, по веселому.

Баба. Ой поклонися цьому господарю,

І жінці його, і дітям його!

Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька.

Виходить Циган.

Циган (до Діда). Діду, продай Козу!

Дід. Купуй, коли гроші є.

Циган. А чи ж вона молода?

Дід. Майже молода Коза! А найголовніше – дає відро молока в день!

Циган. Відро?! А дай я її роздивлюся.

Дід. Дивись!

Дід з Циганом беруться за Козу, штовхають її, мацають. Та верещить, дригає ногами. Дід з Циганом падають. Коза продовжує танцювати.

Один з ряджених (співає).

Де Коза стопою, там жито копою,

Де Коза рогом, там жито стогом.

Де Коза ходить, там жито родить.

Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька.

Стрільці (заходять співаючи).

А втому стрільці,

Де взялись стрільці,

Встрелили Корюшку

У правеє вушко!

Пртуць, Коза впала

І хвіст задрала.

Коза падає, одкидає голову, як нежива.

Кіт (нявчить). Треба Козиці три куски сала,

Щоб Коза встала!

Парубок. Сало високо висить!

Кіт ображається і ховається в юрбі.

Дід (плаче). Рятуйте! Майже молоду Козу вбили!

Циганка (лає Діда). От, йолопе! Через тебе такий заробіток втратили! Що тепер будемо робить?! (Штовхає Козу ногою). Тепер це ніщо хіба що на шкуру обдерти!

Дід. Рятуйте! Рятуйте! З майже живої, майже молодої Кози шкуру здерти хочуть! (Штовхає Циганку). Ану геть! Я їй дохторя погукаю. Дохторя! Дохторя!

Лікар (виходить). Я Лікар ще старої науки. Усі болячки лікую. (Підходить до Кози й на нозі міряє пульс). Ну, це невідома хвороба! Хоча, був оце в мене нещодавно один хворий… Каже мені: «ходить не можу, ходить не можу…» А ось після такого укола (дістає з-під поли величезний шприц) встав і побіг, як заєць!

Лікар намагається й Козі зробити укол, та підстрибує й тікає.

Лікар (співає).

Ой устань, Козо, та й отрусися

По всьому дому, по господарству ізвеселися.

Де Коза стопою, там жито копою,

Де Коза рогом, там жито стогом.

Де Коза ходить, там жито родить.

Гоп-гоп, Козуню,

Гоп-гоп, сіренька,

Гоп-гоп, біленька.

Коза, ображена на таке лікування, плює в бік Лікаря, свариться на діда і тікає.

На сцені з’являється Чорт.

Чорт. О! коза! Та й стара ж… Аж порох з неї сиплеться! Що з неї візьмеш?! Стій! А душа? (Звертається до Кози). Привіт, Коза! А йди-но сюди!

Коза. Привіт! А що тобі треба?

Чорт. У тебе є щось таке, що я купив би?

Коза. У мене багато чого є. Що саме тебе цікавить?

Чорт. Душа.

Коза. О, це товар дорогий!

Чорт. А в мене диви що є!

Чорт витягає з мішка пачку грошей. Коза хоче схопити їх. Чорт ховає гроші за спиною.

Чорт. Ич, яка хитра! Спочатку товар покажи!

Коза показує душу. Чорт віддає їй гроші, підставляє мішок для душі, повертається до глядачів.

Чорт (тихо, хитрувато всміхаючись). Нічого, мені їх не жаль, вони фальшиві! Я собі нові намалюю.

Коза, скориставшись тим, що Чорт одвертається, ховає душу, а в мішок кидає Кота. Після цього прожогом біжить до діда з Бабою і ховається за ними. Чорт тим часом заглядає в мішок і бачить Кота замість душі.

Чорт. Ах тиж, капосна! Знову мене обдурила! Ну, нічого, наступного року душа твоя точно буде моєю.

Чорт свариться на Козу пальцем. У цей час чується чоловічий голос.

Козак. Ану розступіться! Дайте нашій Маланочці пройти (заходять).

Козак співає пісню, а Меланочка соромиться, копирсає носком підлогу.

Козак. Наша Меланка – господиня,

На ополонці ложки мила,

Приспів.

Щедрий Вечір! Добрий Вечір!

Добрим людям на здоров’я!

На ополонці ложку мила,

Ложку, тарілку упустила.

Приспів.

Ложку, тарілку доставала,

Шовковий фартух замочала.

Приспів.

Пісню продовжує Меланка, при цьому тріпоче фартушком, ніби справді сушить його, а тим часом цупить потихеньку (з парт) все, що може

Меланка.

Ой повій, вітре, сюди-туди,

Висуши фартух та й із води.

Повій, вітроньку, крізь ворота,

Висуши фартух краще злота.

Ой повій, вітре буйнесенький,

Висуши фартух білесенький.

Парубок. А тепер хочу всім нагадати, що в цей день Меланка може взяти собі все, що заманеться. І ніхто не може в неї нічого забирати.

Учні, в яких поцупили ручки, олівці, щоденники, спантеличено дивляться одне на одного.

Парубок. Але я можу попросити Меланку повернути все. Обіцяю тобі, Меланочко, відшкодувати втрачене.

Меланка з великою нехіттю віддає речі. Усі ряджені і присутні починають співати.

Ой сивая та і зозуленька.

Приспів.

Щедрий Вечір! Добрий Вечір!

Добрим людям на здоров’я!

Усі сади та й облітала

Приспів.

А в одному та і не бувала.

Приспів.

А в тім саду три тереми.

Приспів.

У першому – красне сонце.

Приспів.

У другому – ясен місяць.

Приспів.

А в третьому – дрібні зірки.

Приспів.

Ясен місяць – пан господар,

Приспів.

Красне сонце – жона його,

Приспів.

Дрібні зірки – його дітки.

Приспів.

«Просо»

(гаївка)

(Діти співають, рухаючись двома рядами по черзі назустріч один одному).

І. А ми просо сіяли, сіяли,

Ой дід-ладо, сіяли, сіяли.

ІІ. А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід-ладо, витопчем, витопчем.

І. А чим же вам витоптать, витоптать?

Ой дід-ладо, витоптать, витоптать?

ІІ. А ми коней випустим, випустим,

Ой дід-ладо, випустим, випустим.

І. А ми коней переймем, переймем,

Ой дід-ладо, переймем, переймем.

ІІ. А ми же вам перейнять, перейнять?

Ой дід-ладо, перейнять, перейнять?

І. А шовковим неводом, неводом,

Йо дід-ладо, неводом, неводом.

ІІ. А ми коней викупим, викупим,

Ой дід-ладо, викупим, викупим.

І. А чим же вам викупить, викупить?

Ой дід-ладо, викупить, викупить?

ІІ. А ми дамо сто рублів, сто рублів.

Ой дід-ладо, сто рублів, сто рублів.

І. Не треба нам тисячі, тисячі.

Ой дід-ладо, тисячі, тисячі.

ІІ. А ми дамо дівчину, дівчину,

Ой дід-ладо, дівчину, дівчину.

І. Ми дівчину візьмемо, візьмемо,

Ой дід-ладо, візьмемо, візьмемо.

(Забирають дівчину до свого гурту, і гра починається спочатку).