Приклад

Запорізький ЗАТВЕРДЖУЮ
інститут Ректор ЗІРЕ
радіоелектроніки (підпис) А. А. Сухарльов

28.10.2005 р.

Акт № 12

25.10.2005 р. м.Запоріжжя

Про ліквідацію малоцінного інвентаря.

Підстава: наказ ректора ЗІРЕ № 11/23 від 20.10.2002 р.

Комісія у складі Зав’ялова Олега Вікторовича, бухгалтера (голова комісії), Твердохлєбової Ольги Кузьмівни, завідувача складом № 2, Решетило Людмили Федосіївни, коменданта гуртожитку №1 (члени комісії) склала цей акт про те, що в результаті обстеження інвентаря, який знаходиться на складі № 4, було виявлено, що нижченазване майно внаслідок тривалої експлуатації стало непридатним для подальшого використання.

Комісія вважає за необхідне вищеназваний інвентар зняти з балансу ЗІРЕ і ліквідувати його.

Голова комісії (підпис) О.В.Зав’ялов

Члени комісії (підпис) О.К.Твердохлєбов

(підпис) Л.Ф.Решетило

28.Доручення
Доручення — письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.

Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні.

Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та ін.). Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватись навчальним закладом).

Засвідчення підпису довірителя (дата засвідчення, посада, підпис, ініціали й прізвище особи, яка за­свідчила доручення, печатка) здійс­нюється за місцем роботи чи проживання довіри­теля (ЖЕК) або в нотаріальній конторі.

В офіційному дорученні обов'язково зазначаються (реквізити):

· Назва організації, яка видає доручення.

· Номер доручення й дата видання.

· Посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення.

· Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності.

· Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму.

· Строк дії доручення.

· Зразок підпису особи, якій видано доручення.

· Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення).

· Підписи службових осіб, які видали доручення.

· Печатка організації, що видала доручення.

Офіційні доручення можуть бути разовими, спеціальними й загальними.

· Разові видаються на виконання одноразової дії (отримання товарно-матеріальних цінностей, одержання заробітної платні, пенсії, стипендії, поштового переказу).

· Спеціальні — на здійснення приватною чи службовою особою однотипних дій (представництво в органах суду, виконання банківських операцій у межах певного терміну).

· Загальні — на виконання широких повноважень (отримання документів, ведення справи в усіх судових, арбітражних і адміністративних установах з усіма правами, що надані законом позивачеві, відповідачеві; укладання угод, одержання майна тощо).

Для багатьох доручень є друковані бланки, куди від руки вписують прізвище, ім'я та по батькові того, кому доручається, що саме, де треба одержати, та завіряють підписом і круглою печаткою. Завіряється також підпис особи, на ім'я якої написано доручення.

Завірені нотаріально доручення можна передавати телеграмою. Телеграма-доручення складається з тексту доручення, який може бути відповідно скорочений, та посвідчуваль-ного напису з підписом нотаріуса й печаткою нотаріальної контори. Підпис нотаріуса засвідчується органом зв'язку, через який передається телеграма-доручення. Таке доручення має силу оригіналу.

Текст особистого доручення містить, як правило, такі дані:

1. Прізвище, ім'я, по батькові довірителя (повністю).

2. Прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видається доручення, дані документа, що посвідчує особу.

3. Дії, обов'язки, права довіреної особи, її повноваження.

4. Термін дії доручення.

Текст генерального (спеціального) доручення складається з таких частин:

1. Місце, число, місяць, рік укладання документа (літерами й без скорочень).

2. Прізвище, ім'я, по батькові довірителя (повністю). Якщо довірителем виступає установа, то вказується посада, прізвище, ім'я, по батькові, назва установи, закладу довірителя або назва установи-довірителя.

3. Домашня адреса довірителя (адреса установи).

4. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю), дані документа, що посвідчує особу, якій видається доручення.

5. Дії, обов'язки, права довіреної особи, її повноваження.

6. Термін дії доручення (словами).

Крім засвідчення (дата засвідчення вказується ліворуч літерами) за необхідності вказується:

1. Запис про стягнення державного мита чи гербового збору.

2. Номер, під яким зареєстровано генеральне доручення.

Я, Мірошкіна Анастасія Іванівна, доручаю Сидорову Мирославу Миколайовичу отримати належну курсантам групи ЕМ09-1 економічного факультету стипендію за грудень 2009р. Доручення дійсне до 1 січня 2009 року.

21 жовтня 2009 р. Мірошкіна А.І.

Підпис курсанта Мірошкіної А.І. засвідчую: Миколаєнко А.І.

Декан економічного факультету 23 жовтня 2009 р.

29.Розписки
Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.

Розписки можуть бути приватними й службовими та повинні містити такі реквізити:

1. Назва документа.

2. Текст.

3. Дата.

4. Підпис.

5. Засвідчення (за необхідності).

Текст приватної розписки має містити такі відомості:

· Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує особу отримувача, та його вихідні дані).

· Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує його особу, та його вихідні дані).

· Конкретні дані (найменування, кількість, стан, термін тощо) матеріальних цінностей, що передаються. Кількість, вартість вказуються цифрами й словами.

· Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необхідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.

У тексті службової розписки вказуються посади осіб, повні назви установ, які вони представляють, на підставі якого розпорядчого документа передано й отримано матеріальні чи грошові цінності.

При необхідності в розписці вказуються прізвища свідків передачі цінностей з їх підписами.

Розписка

Я, Лещенко Владислав Хзектович, доцент кафедри історії середніх віків історичного факультету Київського національного університету, отримав від завідувача складом ПП «Орбіта» Бережного Петра Федоровича в тимчасове користування для членів археологічної експедиції:

· металошукач ММ-234, інв. № 12 (один);

· 6 (шість) рюкзаків;

· 2 (два) намети, інв. № 4, № 7.

Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку. Вищеназваний інвентар зобов'язуюсь повернути до 20 серпня 2009 р. у належному стані.

Підстава: договір між Київським національним університетом і ПП «Орбіта» від 23.12.2006 р.

16.07.2009 (підпис) Б. Ю. Проценко

30.Ступені порівняння прикметників. Прикметник- це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий). Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора.

Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.

Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.

Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший.

При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.

Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.

31.Комерційний акт- це службовий акт, який складається представниками залізниці на вимогу вантажоодержувача.

Більшу частину вантажів перевозить залізничий транспорт. Через це поряд складання комерційних актів показано на прикладі саме цього виду трансорту.

Транспортні організації несуть майнову відповідальність за схоронність прийнятого до перевезення вантажу з моменту його прийняття до моменту видачі вантажоодержувачеві.

Транспортна організація звільняється від відповідальності за схоронність і цілісність вантажу, якщо доведе, що втрата, недостача або ушкодження вантажу сталися не з тієї вини.

Після прибуття вантажу на станцію призначення вантажоодержувач повинен провести його огляд, визначити, чи були Дотримані правила транспортування, що забезпечують схоронність, перевірити неушкодженість тари, відповідальність назви маси, кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортному документі. У разі виявлення порушень вантажоодержувач зобов’язаний вимагати складання комерційного акту.

Комерційний акт складають представники залізниці з метою посвідчення обставин, які можуть бути підставою для встановлення вини за порушення договору перевезення вантажів і покладання матеріальної відповідальності на працівників залізниць, вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Комерційні акти складають у разі невідповідності між фактично отриманим вантажем і зазначеними у перевізному документі даними (назва, маса і кількість місць), псування чи ушкодження вантажу, виявлення вантажу без документів і документів без вантажу, повернення залізничному транспортові викраденого вантажу, затримки передачі залізницею на залізничну під’їзну колію вантажу протягом 24 годин після оформлення документів про видачу вантажу у товарній конторі (касі). В останньому випадку комерційні акти складають лише на вимогу вантажоодержувача.

Складання комерційного акту – обов’язок працівників залізниці як у випадках, коли вона сама перелічила свої недоліки, так і тоді коли на наявність хоча б одного з них вказав одержувач або відправник вантажу. Якщо залізниця відмовляється від складання комерційного акту, то вантажоодержувач має право скласти комерційний акт за участю незацікавленої організації.

Комерційні акти містять такі обов’язкові реквізити: назва документа, номер, дату і місце складання;

- швидкість перевезення вантажів;

- номер і дата накладної;

- назви пунктів відправлення і призначення;

- назви відправника і одержувача;

- відомості про транспортні засоби і відповідні позначки у накладній;

- результати перевірки вантажу;

- опис ушкоджень і стан вантажу з виділенням нестач або надлишків;

- висновки експертизи; додаткові відомості і позначки;

- підписи.

32.Претензійні листи – це вид документів, якими оформлюють обґрунтування вимог однієї організації до іншої з приводу невиконання договірних вимог.

В юридичному трактуванні термін “претензія” (від лат. praetendo — вимога) означає вимогу кредитора (тієї організації або фізичної особи-підприємця, що продала товар, виконала роботу або надала послугу) до боржника (тієї організації або фізичної особи-підприємця, що цей товар, роботу чи послугу прийняла) про сплату боргу, відшкодування збитків, а також вимоги іншої сторони щодо усунення недоліків продукції, що постачалася, проданої речі (товару, майна), виконаної роботи або наданої послуги. Тобто сутність вирішення цивільно-правового спору полягає у тому, що особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов’язаної особи про добровільне виконання вимог: про визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення права, передачу речі (товару, майна), відшкодування збитків.

Претензійні листи – це вид документів, якими оформлюють обґрунтування вимог однієї організації до іншої. Тобто в них йдеться про виявлені факти порушення умов договірних зобов’язань: якість товару чи упаковки за певними показниками не відповідає зазначеній в угоді, виявлено нестачу товару, прострочено термін постачання тощо.

За допомогою претензійних листів можна врегулювати розбіжності, що виникли між партнерами, на добровільних засадах. Претензійне врегулювання спорів між сторонами за договором ґрунтується на взаємній повазі інтересів цих сторін і є найдоцільнішим способом усунення відхилень від нормального розвитку ділових стосунків. Це підтверджується положеннями частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 p. № 435-TV зі змінами та доповненнями, згідно з якими сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої претензії на власний розсуд.

Слід також зазначити, що згідно з чинним законодавством недотримання досудового порядку (тобто подання претензії іншій стороні) врегулювання спору не перешкоджає зверненню до суду за захистом своїх прав та інтересів, що були порушені іншою стороною в порядку, встановленому законом (Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів” від 23 червня 2005 p. № 2705-IV). Тобто законодавство дає сторонам можливість діяти на свій розсуд – спочатку подати претензію іншій стороні за договором чи одразу звертатися до суду.

Якщо законодавством, яке регулює конкретний вид господарських договорів між юридичними особами, не встановлено окремого порядку і строків подання претензій, то застосовують загальні положення про досудове врегулювання спорів, передбачені Господарським кодексом України від 16 січня 2003 р. № 436-IV зі змінами та доповненнями та Господарським процесуальним кодексом України від 6 листопада 1998 р. № 1798-ХП зі змінами та доповненнями. Разом з тим у законодавстві не зазначено чіткого строку, протягом якого одна юридична особа може подати претензію іншій стороні. Очевидно, це можна зробити в межах, встановлених для певних вимог позовної давності.

Як правило, претензію розглядають у місячний термін з дня одержання, якщо іншого не встановлено чинними законодавчими актами, причому обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов’язаний задовольнити (ст. 222 Господарського кодексу України).

Претензії щодо кількості та якості товару одержувач (покупець) повинен подати постачальнику не пізніше як через десять днів після складання комерційного акта. Отримавши претензійного листа,

У претензії зазначаються:

найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред’являється;

дата пред’явлення і номер претензії;

обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;

докази, що підтверджують ці обставини;

вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;

сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;

платіжні реквізити заявника претензії;

перелік документів, що додаються до претензії;

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії. Претензії направляються адресатам рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку.

Датою відправлення претензії є дата отримання поштою.

Постачальник у десятиденний термін має розглянути його і повідомити одержувача про згоду задовольнити претензію або про відмову із зазначенням мотивів. Днем подання претензії є день відправлення її поштою (за поштовим штемпелем) або день вручення постачальникові (за датою розписки).