Характерні риси та типи процесів управління.

Процеси менеджменту мають спільні характеристики:

1. Неперервність. Управління- це взаємозв`язаний ланцюг окремих локальних процесів. Їх обеднує спільна мета, досягнення якої вони забезпечують. Процеси виникають і здійснюються безпреривно, обумовлюючи постійність управлінської діяльності.Ця риса проявляеться по- різному в залежності від рівня управління та об`екта управління, на який направлені результати управлінської діяльності. Наприклад, чим вищий рівень управління, тим більша тривалість процесу управління і тим складніший об’єкт управління. Характер неперервності процесу управління обумовлюється видом управлінської технології, яка використовується для його здійснення.

2. Нерівномірність. Процеси управління стосовно окремих етапів та стадій управління реалізуються нерівномірно. Так, постановка мети, аналіз ситуації, визначення варіантів усунення проблеми здійснюється повільно, але в стадії прийняття рішення процес, як правило, прискорюється, приймаючи активну форму організаційної діяльності.

3. Циклічність. Всі процеси управління без виключення здійснюються у вигляді реалізації взаємозв’язаних етапів та стадій менеджменту. Така послідовність утворює управлінський цикл. Порушення циклічності, що досить часто буває в практиці управління, зменшує ефективність процесу управління. Так, скорочення управлінського циклу за рахунок процедур аналізу проблеми або визначення кількох варіантів дій може привести до прийняття необгрунтованого рішення. Отже, етапи процесу управління є обов’ язковими і повторюваними.

4. Послідовність. В процессі управління дотримується певна послідовність реалізації його етапів. Послідовність ще раз підкреслює необхідність дотримання циклічності процессу управління. Очевидно, що не можна організувати виконання рішення, не сформулювавши мети, для досягнення якої організуєтьсяі здійснюється даний процес управління.

5. Мінливість. Характер процесу управління постійно змінюється внаслідок впливу загального принципу управління – динамічної рівноваги системи. Керівник змушений постійно приймати участь у здійсненні все нових і нових процесів. Це відбувається тому, що постійно виникають ситуації, повязані з порушенням запланованихпроцесів внаслідок зміни чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Мінливість процесу управління обумовлює наявність його неперервності. В результаті прояву цих рис виникає взаємна обумовленість процесів управління, тобто протікання одного процесу викликає необхідність протікання іншого і т. д. Іншими словами, в менеджменті має місце “лавиноподібний ефект” появи та реалізації взаємозвязаних процесів управління. Отже, управління організацією можноуявити як одночасне і послідовне здійснення великої кількості процесів управління, що реалізуються різними рівнями ієрархії, підрозділами або окремими менеджерами.

6. Сталість. Одночасне здійснення багатьох процесів в межах однієї організації не має хаотичного характеру, а навпаки, створює сталість діяльності. Така сталість забезпечується відповідною управлінською технологією, яка визначає форму і канали здійснення процесу, критерії, обмеження та норми його реалізації. Отже, будь-який процес управління реалізується в певних умовах, які задаються процесом комунікації, критеріями, нормами та обмеженнями. Ця риса процесу управління властива будь-яким обєктам, організаціям, системам незалежно від рівня їх знаходження та характеру їх діяльності.

Перераховані характеристики процесу управління, за умови їх застосування в практиці менеджменту, створюють системний ефект управління.

В практиці менеджменту зустрічаються різні типи процесів управління. За характером їх виконання розрізняють:

1. Лінійний тип процесу управління характеризується суворою послідовністю здійснення етапів управлінняю Він притаманний процесам з чітко визначеним цілями, ситуаціями, типовим складом робіт та операцій. Для вирішення таких завдань існують завчасно розроблені процедури, інструкції; проблеми мають повторюваний характер. Отже, лінійний тип процесу управління найчастіше реалізується на нижчому рівні менеджменту.

2. Коригований тип процесу управління характеризується послідовним уточненням кожного попереднього етапу після завершення наступного.

3. Розгалужений тип процесу управління відрізняється багатоаспектністю оцінки ситуації та варіантністю побудови процесу управління. Крім того, кожний варіант має свою проблему, яка вимагає вирішення (чи єдиного комплексного вирішення). Розгалужений тип процесу управління виникає тоді, коли немає важливості узагальнено оцінити ситуацію і виділити ключову проблему з єдиним рішенням. Найчастіше такий тип процесу управління реалізується на вищому рівні менеджменту.

4. Ситуаційний тип процесу управління характеризується попереднім формулюванням мети впливу, яку уточнюють після оцінки ситуації, визначення проблеми і розробки рішення. Такі випадки виникають, коли за браком часу не вдається повно сформулюватимету впливу або коли немає повної інформації при нетиповості мети.

5. Пошуковий тип процесу управління грунтується на повній визначеності мети впливу при неможливості досить повно оцінити існуючу ситуацію відносно цієї мети і складності формулювання основної проблеми. В цій ситуації рішення розробляють для основних цілей при загальній оцінці ситуації, а потім коригують рішення.

Таким чином, вибір типу процесу управління в конкретних умовах залежить від інформаційного забезпечення (повноти, достатності та надійності інформації). Згідно зцим визначається комплекс робіт щодо здійснення процесу управління.