Примітки, які варто прочитати, читаючи наступне

Дві з половиною

тисячі рядків

ПередМова

Примітки, які варто прочитати, читаючи наступне

· Слова, виділені жирним шрифтом, потребують при прочитанні особливої акцентуації.

· Хтось скаже, що у тексті передмови досить часто повторюється слово «мистецтво». Це не тавтологія. Це ключове слово збірки і водночас передмови.

Будь-яка серйозна книжка, що сама себе поважає, мусить мати передмову, яка б коротко ознайомила читача з основними ідеями, положеннями всього того, що йтиме після неї. Тобто, якщо є мова, то мусить бути і передмова.

Почнім з того, що у вас в руках невеличка антологія, збірочка художніх текстів студентів групи ФЛТ (Фортуна Любить Творчість), які не мислять свого життя без творчості, без креативу, без думки, без видумки.

Яка ж мета нашої збірки? А мета доволі проста. Показати себе. Познайомити думаючу публіку зі своїми творами. Щоб знали, що ми такі є. Це спроба знайти рупор, який би допоміг підсилити наш голос. Адже в сьогодення, коли мистецтво, як це не прикро, перетворилось на бізнес, дуже важко закріпитись в культурному просторі. Одним словом, ми вирушаємо на пошуки своїх читачів.

Розповідати тут про кожного з авторів, про кожного із нашого дружнього колективу, думаю, не варто. В збірці ви знайдете всі їхні фото, імена і коротенькі, скупенькі епітети, які, на наш погляд, стисло характеризують творчість кожного. Як на мене, головним є не те, що написано про автора, а те, що написано самим автором.

Найперше і найважливіше, що нас поєднує, - це дружба. Без неї, мабуть, і не виникло б цієї ідеї створити збірку. А вже потім нас об’єднують спільні або ж схожі погляди на мистецтво та його роль у житті людини.

Ми виступаємо за мистецтво без цензорських ком та різноманітних політичних гасел. Ми за справжнє, чисте мистецтво. Свобода думки, свобода почуттів, свобода вибору, свобода людини взагалі. Свобода – ось основний рушій мистецтва. А критика (чи не основний нахлібник мистецтва) не повинна сковувати його. Мистецтво не може тонути в пекучій слині отих скажених верблюдів, що видають себе за критиків, перетворюючи слово «критик» у слово «кретин». Добре було б, якби критика допомагала авторові зривати всі оті ланцюги з мистецтва, які він через якісь певні причини не помітив і прагнула б зробити його (мистецтво, тобто) більш свобіднішим і, так би мовити, мистецькішим, а заодно й вартіснішим.

Мистецтво не повинно бути слугою. Мистецтво, яке задовольняє усіх, - не мистецтво. Воно не для всіх, воно для кожного.

Мистецтво – це не синтез, не перетворення, не повне зібрання чиїхось думок. Новизна, незалежність, свіжість думки робить твір привабливим, цікавим. Все нове є цікавим. Чужі думки повинні лише слугувати сировиною, матеріалом для творення власних.

Мистецька людина – це людина, яка постійно має справу зі своїми думками. І от, коли вже ті думки, перевалюють за край, митець, щоб їх не втратити, вирішує (вибачте за тавтологію) перетворити їх у твір.

Що ж можна вважати твором мистецьким? Твір, що не несе в собі певного естетизму, мистецький чи ні? Твір аморальний – твір? Як на мене, таке, так би мовити, антимистецтво – теж свого роду мистецтво. Скажімо, інша його сторона. Все, повторюю, все має право на існування. Адже, як відомо, істина народжується в порівнянні. А щоб було що порівнювати, мусить бути і хороше, і не дуже. Сприймач, чи то пак реципієнт, сам обере з поміж усього необхідне саме йому. От, щоправда, недосвідченим сприймачам, у яких ще не виробилось чіткого мислення, не варто пробувати сприймати усе підряд.

Мистецтво – аж ніяк не дзеркало, у якому відображаються людина, люди, їхнє життя. Мистецтво – це і є саме життя. Тільки на відміну від життя, як такого, воно існує в інший спосіб. Митець бере його частину (бо ж створити життя цілісно властиво хіба що Богу), закодовує за допомогою певних символів, знаків і таким чином підносить його реципієнту, який в свою чергу розшифровує мистецький твір, простіше кажучи, сприймає його.

Розшифрувати мистецький твір – це знайти у ньому себе, якщо не всього, то хоча б якусь певну частинку (океан теж створений з численної кількості крапель). Отже, завдання мистецтва – створити людину. Завдання людини – створитися з мистецтва.

На початку було сказано, що якщо є мова, то мусить бути і передмова. Зважаючи на це, логічно було б припустити, що мусить бути і післямова. Ну що ж, тоді вперед! Вперед! Післямовою і буде те, що залишиться у вас після вдумливого прочитання нашої дебютної збірки. Ваші враження, настрої, погляди. Чи це буде щось хороше, чи не дуже, нам все одно буде приємно почути ваші думки, коментарі стосовно нашої «букватури». Завжди приємно бачити певний результат від того, що робиш. Бо якщо немає результату, то чи варто робити? Гаразд, не розкидатимусь словами, прибережу для іншого разу. Хоч їх у літератора, на відміну від грошей, завжди предостатньо, та все ж…

Тож читайте, думайте, аналізуйте, оцінюйте наше скромне дітище! Діліться враженнями. Головне – не мовчіть!

Андрій Омельницький