Карнавал почуттів

О, ти знову прийшов! І знову нова маска. Сьогодні ти Zorro, а я твоя полонянка. Ти вправний ляльковод, а я твоя маріонетка. Щодня у тебе новий образ і новий спосіб життя, а я повинна встигати за тобою, за твоїм швидким темпом. Мені подобається, бо сьогодні ти пристрасний, але водночас і ніжний. Твій пекучо-ніжний дотик пестить моє обличчя, а потім ніжною хвилею розливається по всьому тілі. Він переносить мене у інший світ – світ сонячної води, водяного піску і ніжної пристрасної насолоди. Ці відчуття – це послання між небом і землею, які балансують десь на обрії. Ти ще ніколи мене так не кохав. Цікаво, чому? І що за цим може критись? Ти глянув мені у вічі і я зрозуміла – вони холодні, скляні та пусті, а це означає… Але я не хочу думати, що це означає. Я хочу, щоб ти кохав мене по-карнавальному, щодня по-іншому. Та що там щодня. Щогодини, ні щохвилини. Не відпускав зі своїх обіймів і поцілунки розливались тією ж хвилею, що несе у інший світ. І хай буде, що буде…

Андрій Омельницький

Афористичний, постіронічний, лимонний

Не вбивайте сніжинок!