Теорія і практика управління якістю готельних послуг

У сучасній теорії і практиці управління якістю готельних послуг виділяють 5 основних етапів:

1. Прийняття рішень щодо переліку послуг, що надаються, і підготовка умов щодо їх надання.

2. Перевірка готовності готелю до надання цих послуг і роз­поділ організаційної відповідальності.

3. Процес надання послуг.

4. Усунення дефектів і забезпечення зворотного зв'язку з метою внесення в процес надання послуг і контролю за цим змін, що дозволяють уникати виявлених дефектів у майбутньо­му.

5. Розробка довгострокових планів з якості. Здійснення цих етапів неможливе без взаємодії усіх

підрозділів системи управління готелем. Така взаємодія носить назву єдиної системи управління якістю. Це забезпечує систем­ний підхід до управління якістю готельних послуг.

Під управлінням якістю послуг розуміють постійний, пла­номірний, цілеспрямований вплив на всіх рівнях на фактори та умови, що забезпечують надання послуг оптимальної якості і повноцінне їх споживання.

Система управління якістю послуг включає функції стра­тегічного, тактичного та оперативного управління; прийняття рішень, управляючих впливів, аналізу та обліку, інформацій­но-контрольної діяльності; управління науково-технічними, виробничими, економічними і соціальними факторами і умо­вами та ін.

Стратегічні функції включають:

• прогнозування та аналіз базових показників якості;

• визначення напрямків проектних робіт;

• аналіз досягнутих результатів якості надання послуг;

• аналіз інформації про рекламації;

• аналіз інформації про споживчий попит. Тактичні функції:

• управління сферою надання послуг;

• підтримка на рівні заданих показників якості;

• взаємодія з керованими об'єктами і зовнішнім середови­щем.

Система управління якістю продукції являє собою су­купність управлінських органів і об'єктів управління, заходів, методів і засобів, спрямованих на встановлення, забезпечення і підтримку високого рівня якості послуг.

Система управління якістю готельних послуг повинна включати:

1. Завдання керівництва (політика у сфері якості, організа­ція).

2. Систему документації і планування.

3. Документацію вимог і їх здійсненність.

4. Якість під час розробки (планування, компетентність, документація, перевірка, результат, зміни).

5. Якість під час закупівель, зберігання та переміщення ТМР (документація, контроль).

6. Якість під час надання послуг (планування, інструкції, кваліфікація, контроль).

7. Перевірка якості (вхідні перевірки, міжопераційний кон­троль, остаточний контроль).

8. Коригувальні заходи.

9. Документування якості.

10. Внутрішній контроль за системою підтримки якості в готелі.

11. Навчання персоналу з питань якості послуг.

12. Аналіз якості і систем вжитих заходів. Контрольовані показники якості встановлюються залежно від специфіки по­слуг.

Політика у сфері якості може бути сформульована у вигляді принципу діяльності готелю або довгострокової мети і включа­ти:

• поліпшення економічного стану готелю;

• розширення ринку послуг;

• досягнення світового рівня надання послуг;

• орієнтацію на задоволення вимог споживачів з певних ре­гіонів;

• освоєння послуг, функціональні можливості яких реалі­зуються на нових принципах;

• поліпшення найважливіших показників якості послуг;

• викорінення випадків надання споживачам неякісних по­слуг;

• розвиток сервісу.

Контроль якості послуг незалежно від досконалості засто­совуваних для цього методик передбачає насамперед відмежу­вання якісних послуг від неякісних. Природно, що якість по­слуги не підвищується за рахунок вибракування неякісних. Су­часні готелі зосереджують увагу не на виявленні браку, а на його попередженні, на ретельному контролюванні процесу надан­ня послуг і здійснюють свою діяльність відповідно до концепції «регулювання якості».

Велику роль у забезпеченні якості послуг відіграють стати­стичні методи.

Метою методів статистичного контролю є виключення ви­падкових змін якості послуг. Такі зміни викликаються конкрет­ними причинами, які потрібно встановити та усунути. Статис­тичні методи контролю якості поділяються на:

• статистичний контроль за альтернативною ознакою;

• вибірковий контроль за характеристиками якості, що ва­ріюють;

• систему економічних планів;

• плани безперервного вибіркового контролю;

• методи статистичного регулювання технологічних про­цесів надання послуг.

Межа між якісними та неякісними послугами називається припустимою часткою браку в обслуговуванні.