Сутність місцевих фінансів та причини їх виникнення

Тема 1. Місцеві фінанси у складі фінансової системи України

План

1.1. Міссцеві фінанси – складова загальнодержавних фінансів.

Сутність місцевих фінансів та причини їх виникнення

Склад місцевих фінансів

Визначення місцевих фінансів

Функції місцевих фінансів.

1.1. Місцеві фінанси – складова загальнодержавних фінансів.

Мiсцевi фiнанси вiдiграють надзвичайно велику i багатопланову роль в економiчнiй системi кожної держави, де визнається i дiє ефективне у фiнансовому планi мiсцеве самоврядування. Основнi складовi цiєї ролi представленi на рис. 1.1.

Таким чином, мiсцевi фiнанси як цiлiсна i складна система економiч­них вiдносин набувають важливої ролi в реформуваннi вiтчизняної еко­номiки, cтвopeннi основ ринкового господарювання, формуваннi демо­кратичної соцiально орієнтованої держави. Сучаснi змiни у сферi мiсце­вих фiнансiв спрямованi на їх подальшу розбудову i вдосконалення з ме­тою досягнення таких цiлей:

- стабiлiзацiї економiчної системи;

- адаптацiї суб'єктiв господарювання, зокрема малих i середнiх пiд-

приємств, до ринкових перетворень;

- формування iнвестицiйно-iнновацiйної моделi суспiльного розвитку;

- забезпечення фiнансової незалежностi opгaнiв мiсцевого самовря-

дування;

- формування самодостатнiх територiальних утворень;

- реалiзацiя завдань державної регiональної полiтики;

- стимулювання пiдприємницької дiяльностi та iнвестицiйної актив-

ності;

- вирiшення соцiальних, демографiчних, екологiчних, нацiональних та iнших проблем peгioнiв.

Сутність місцевих фінансів та причини їх виникнення

Становлення мiсцевого самоврядування у XVIII - XIX ст. вiдбувало­ся разом з розвитком буржуазної держави, який проходив в умовах жорсткої боротьби абсолютизму з народною демократiєю. Централiзо­вана державна влада виявилася неспроможною ефективно виконувати вci свої завдання, особливо соцiального спрямування. Частину з них до­цiльно було передати у компетенцiю самостiйної i незалежної мiсцевої влади, звичайно, в межах, визначених самою державою. Не випадково, що питання органiзацiйного оформлення мicцевого самоврядування роз­глядалися в той час у багатьох полiтичних та правових теорiях i кон­цепцiях, до них зверталися вiдомi полiтики, вченi й лiтературнi дiячi­ - представники найбiльш прогресивних кiл суспiльства.

МICЦEВI ФlНАНСИ В ЕКОНОМIЧНІЙ СИСТEМI ДЕРЖАВИ

		Впливають:

Впливають:

- на соцiально-економiчний розвиток крaїни;

- фiнансову безпеку держави;

- фiнансову стабiльнiсть розвитку економiки;

- добробут населення;

- перерозподiлу валового внутрiшнього продукту;

- державного регулювання розвитку територiй;

- економiчної, в тому числі фiнансової, полiтики;

- державної регiональної полiтики

- обсяг i якiсть надання локальних суспiльних послуг

населенню;

- стан i розвиток мicцeвoгo господарства;

- фiнансову базу мiсцевого самоврядування;

- надання конститyцiйних гарантiй населенню;

- стан фiнансового вирiвнювання

Рис. 1.1. Домiнанти соцiально-економiчного призначення мiсцевих фiнансiв

Поняття " самоврядування", " самоуправлiння" почали використову­ватися в Європi у другій половині ХVIII ст. саме щодо мiсцевого само­врядування. На той час iнститут мiсцевого самоврядування сформував­ся у багатьох кpaїнax i передбачав управлiння вciмa господарськими та iншими справами будь-якої адмiнiстративної одиницi не органами цен­тральної влади, а самими жителями. Проте Росiйська iмперiя значно вiдставала вiд iнших кpaїн у процесах становлення i змiцнення мiсцево­го самоврядування. Державнi дiячi, вченi визнавали цей факт i висту­пали за змiни у структypi державної влади, в управлiннi країною.

Теорії мiсцевого самоврядування. Напередоднi великої французької революцiї, вирiшальної вiхи у становленнi iнституту самоврядування в Європi, виникає децентралiзацiйна теорiя, як реакцiя на наполеонiв­ську адмiнiстративну реформу, що встановила мiцний централiзований бюрократичний механiзм влади. Головним положенням цiєї тeopiї було обгрунтування подiлу адмiнiстративних справ на тaкi, якi є наслiдком самоврядування, i на справи державнi, делегованi общинам. Теорiя набула певного поширення в Європi й мала безпосереднiй вплив на формування науки про вiльнiсть общин у Нiмеччинi, теоретичнi витоки якої слiд шукати в тeopiї " природного права".

Природне право - це поняття, яке набуло поширення у полiтицi, правi; означає сукупнiсть принципiв, правил, норм, цiнностей, якi дик­туються природою людини i тим самим незалежнi вiд конкретних со­цiальних умов i держави. Природне право використовувалося як своє­рiдна оцiночна категорiя стосовно наявних у суспiльствi порядкiв: чи вiдповiдають вони природному праву i природнiй справедливостi.

Iдея природного права зародилась у стародавні часи, розвивалася в антич­ному свiтi, зокрема, Греції; в середнi вiки набула теологiчної форми як складова релiгiйних учень. Пiк розвитку цiєї теорії припадає на XVII-­XVIII ст., коли вона використовувалась як iдеологiчна зброя у боротьбi прогресивних сил суспiльства з феодалiзмом. Iдеї природного права бу­ли покладенi в основу американської Декларацiї незалежностi(1776 р.) i французької Декларацiї прав людини i громадянина (1789 р.).

Вихiднi постулати тeopїi природних прав общин, проникнутi iдеєю при­родного права, полягали в наступному: 1) община старша вiд держави, тобто iсторично виникла ранiше; 2) общини не cтвopeнi державою, а визнанi нею; 3) община є iнституцiєю, рiвною державi; 4) держава iснує для общин, а не общини для держави.

Все це означає, що община має природні права, які державою не надавалися, а значить і не можуть бути нею вилучені. Відповідно до цієї теорії органи місцевого самоврядування мають власну компетенцію і не підпорядковані державній владі. Кожен територіальний колектив самостійно визначає власні завдання. Держава може впливати на територіальний колектив через законодавство, однак не може позбавити його природних прав.

Під впливом цієї теорії, або на засадах, близьких до неї, формували свої місцеві фінанси в Англії, США та інших англомовних країнах.

У XIX ст. був зроблений значний крок на шляху до формування пра­вової держави цивiлiзованого свiту, який супроводжувався змiцненням централiзованої влади буржуазних держав, значним розширенням кола дiяльностi держави в iнтеpecax захисту свобод громадян i громадсько­стi. Одночасно виникла нагальна необхiднiсть делегування (децентралi­зацiї) частини державних функцiй мiсцевим формуванням.

Iдеї державнuцької теорії мiсцевого самоврядування суперечили гро­мадсько-господарськiй теорії. 3гiдно з цiєю теорiєю, яка, до речi, мае дуже багато прихильникiв як серед вiтчизняних, так i зарубiжних вче­них, частина державної влади має бути передана на рiвень територiаль­них громад та opгaнів, якi вони самостiйно обирають i створюють. Ор­гани мiсцевого самоврядування в контексті державницької теорії пред­ставленi як органи державного управлiння, складова держави, яка нi­яких самостiйних справ не може мати. Незважаючи на таку залежнiсть вiд держави, органи мicцевого самоврядування можуть мати певну пра­вову, органiзацiйну та фiнансову самостiйнiсть. Проте в цiлому їх дiяль­нiсть пiдпорядкована загальнодержавним iнтepecaм, усьому народу.

За цією теорією органи місцевого самоврядування не мають природних самобутніх прав. Місцеве самоврядування не може розглядатися як інститут, рівноцінний державі. Тому обсяг функцій і завдань місцевому самоврядуванню повністю визначає державна влада.

Відповідно до цієї теорії будувала свої місцеві фінанси Франція.

Ще одна теорія – теорія громадського самоврядування, або господарського самоврядування народилася також у Німеччині в другій половині ХІХ століття. Її ще називають теорією громадсько-господарського самоврядування або теорією муніципального дуалізму. Вона синтезує ідеї двох попередніх теорій.

Відповідно до цієї теорії органи місцевого самоврядування мають власну, природну, а значить суверенну компетенцію тільки у сфері неполітичних відносин, або так званих місцевих справ. У ці справи держава на втручається. А от у сфері політичних відносин органи місцевого самоврядування не самостійні, перебувають у структурі державної влади і є її агентами на місцевому рівні.

Таким чином, можна прийти до висновку, що в усіх демократичних країнах місцеві органи влади мають певні функції та завдання. Отже наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади, є причиною виникнення місцевих фінансів.