Леонід Брежнєв

Усунення від влади М. Хрущова

ü Ініціаторами й організаторами усунення від влади М. Хрущова виступили його висуванці: секретарі ЦК КПРС Леонід Брежнєв, Микола Підгорний, Олександр Шелепін, голова КДБ Володимир Семичастний, голова Президії Верховної Ради Російської Федерації Микола Ігнатов.

ü Фактично було здійснено державний переворот (“тихий переворот”) під час відпочинку М. Хрущова.

ü 12 жовтня 1964 р. Провели засідання президії ЦК КПРС, на якому проголосували за усунення М. Хрущова з усіх посад.

ü Це був перший випадок звільнення найвищої посадової особи в партії та державі з ініціативи близького оточення внаслідок безтурботності та неоглядності М. Хрущова.

ü Після усунення М. Хрущова було проголошено принцип “колективного керівництва”. Першим секретарем ЦК. КПРС призначено Л. Брежнєва, Головою Президії Верховної Ради СРСР — М. Підгорного.

ü Велику роль у суспільно-політичному житті країни відігравав головний ідеолог партії М. Суслов — секретар ЦК КПРС з ідеологічної роботи.

Причини падіння М. Хрущова

1. Наростало незадоволення партійної номенклатури правлінням М. Хрущова:

- реорганізацією крайових та обласних партапаратів, розподілом на промисловий та сільськогосподарський крайкоми та обкоми КПРС;

- відміною низки привілеїв — персональних автомобілів, безкоштовних щотижневих пайків, безкоштовних санаторіїв тощо.

2. Наростало невдоволення представників військово-промислового комплексу.

3. Байдужість суспільства та його інтелектуальної еліти.

4. Незмінність командно-адміністративної системи, яка унеможливлювала спроби реформувати країну.

5. Через невдачі у внутрішній і зовнішній політиці авторитет М. Хрущова похитнувся серед усіх верств населення.

Леонід Брежнєв

Л. Брежнєв — людина добродушна, поблажлива, безпринципна. Любив полювання, іноземні автомобілі, численні подарунки, гучні застілля тощо. На посту Генерального Секретаря ЦК КПРС Л. Брежнєв залишався до самої смерті у 1982 р. У 1977 р. він став ще і Головою Верховної Ради СРСР.

З приходом до влади Л. Брежнєв негласно заборонив критикуй. Сталіна, сприяв створенню власного “культу особи”. Любив нагороди: нагороджений орденом Перемоги, чотирма орденами Героя Радянського Союзу, званням Героя Соціалістичної Праці, одержав звання Маршала Радянського Союзу. Усього Л. Брежнєв мав 230 радянських і закордонних орденів і медалей.

Його період — це період безконтрольності, благодушності, самозаспокоєння, байдужості та аморальності влади. Процвітав формалізм, парадність. Л. Брежнєв турбувався лише кадровими проблемами, щоб на ключових посадах зберегти вірних, сліпих виконавців своєї волі. Процвітав кар’єризм. В ідеологічному житті неподільно панував вплив М. Суслова.

Знову велась боротьба з інтелігенцією, що намагалася відстояти право на свободу творчості. Посилювався ідеологічний партійний контроль за всіма сферами життя радянського суспільства. Ширилося втручання в культурне життя з метою нав’язування старих ідеологічних штампів часів “сталінізму”. Згорталися ліберальні починання хрущовської епохи.