Михайло Горбачов

Лауреат Нобелівської премії миру 1990 р. Михайло Сергійович Горбачов належить до тих політиків, які зуміли змінити світ. М. Горбачов вирішив оновити суспільство, наблизити його до західних демократичних зразків.

Його називають “політиком, який здійснив неможливе і відчинив двері в майбутнє без страху і крові”.

З 1985 р. — Генеральний секретар ЦК КПРС. У 1990-1991 pp. був першим і останнім президентом СРСР. М. Горбачов одержав у спадщину країну з відсталою економікою, з повним занепадом політичного, соціально-економічного життя і з потужним військово-промисловим комплексом.

Економічна відсталість, недосконалість політичної системи, криза культури й духовного життя, соціальна незахищеність населення і зниження його життєвого рівня змусили М. Горбачова взяти курс на оновлення життя країни, здійснювати в країні перебудови процеси. Намагався реформувати сталінську модель соціалізму і повернутися до “ленінських норм і принципів”, побудувати соціалізм “з людським обличчям”, здійснити лібералізацію і демократизацію суспільного життя в країні, дозволити плюралізм думок і переконань, розширити гласність.

Було припинено глушіння закордонних радіостанцій. Радянські війська залишили Афганістан, почалося їх виведення з країн Європи, що привело до падіння комуністичних режимів, припинення діяльності Варшавського договору, падіння Берлінської стіни та Об’єднання Німеччини.

Захід високо оцінював особистість М. Горбачова, вказуючи на його високий рівень культури, інтелігентність, відкритість.

Реформування здійснювалося невдало, що спричинило погіршення життєвого рівня народу. Зросло невдоволення значних верств населення.

У народу зникло почуття страху, розвинулося почуття національної гідності. Всі ці процеси привели до розпаду СРСР і утворення незалежних національних держав.