Висновки. 1. Реформи не дали результатів.

1. Реформи не дали результатів.

2. Гальмувався процес переходу до ринку, продовжували діяти командно-адміністративні методи управління.

3. Затримувалося запровадження різних форм власності.

4. Продовжувала діяти система директивного планування та централізованого фінансування.

5. Повільно впроваджувалися у виробництво найновіші досягнення науки і техніки.

6. Тривав випуск продукції низької якості.

7. Зростав дефіцит товарів народного споживання.

“Гласність” — відкритість, пом’якшення цензури, можливість критики, можливість отримання більш правдивої інформації про діяльність державних та партійних органів, можливість говорити правду, не боячись наслідків, можливість узнати правду про минуле свого народу, відкрите обговорення історичного минулого і актуальних проблем сучасності у засобах масової інформації.

“Гласність” — це перехідний етап у напрямі до свободи слова.

28 червня — 1 липня 1988 p. XIX партконференція КПРС прийняла спеціальну постанову “Про гласність”. Відбувається поширення “гласності” швидкими темпами.

Значення “гласності”

1. Завдяки “гласності” люди почали мислити по-новому, без старих догм і стереотипів.

2. Дістали змогу одержувати об’єктивну інформацію.

3. Могли реально оцінювати ситуацію.

4. Мали доступ до об’єктивної інформації, що давало їм змогу мати власну думку і самим робити висновки.

5. Суспільство політизувалося.

6. Активізувалася діяльність творчої інтелігенції. Виникла нова морально-політична атмосфера в суспільстві.

Демократизація — це здійснення самоврядування народу на основі активної та ділової участі трудящих у розв’язанні питань державного і суспільного життя, вдосконалення радянської виборчої системи, посилення контролю за діяльністю кадрів, поширення гласності, розвиток критики і самокритики.

Демократизація — це процес подолання авторитарного управління суспільним життям через законодавче забезпечення демократичних прав і свобод, самоврядування народу.

“Нове політичне мислення” у внутрішньополітичному житті означає:

· перебудову свідомості, психології мас, керівних кадрів;

· об’єктивність, самокритичність, сміливість у виборі нових шляхів розвитку;

· наполегливість, рішучість у практичних діях;

· дотримання “єдності слова і діла”;

· непримиренну принципову боротьбу з бюрократизмом;

· боротьбу з безвідповідальністю, окозамилюванням, консервативністю;

· широку гласність;

· широку політичну культуру мас.