Завдання № 4. Тестовий контроль знань з теми: Вищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом

Тестовий контроль знань з теми:

1. Вищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколишнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах це:

А. мова

Б. свідомість

В. діяльність

Г. самосвідомість

1. Фактори виникнення свідомості:

А. Діяльність

Б Гомеостаз

В. Антропогенез

Г. Мова

1. Свідомість людини є продуктом:

А. біологічної еволюції

Б. соціального розвитку

В. праці і соціально-історичного розвитку людини

Г. біологічного і соціально-історичного розвитку, а праця – умова виникнення і розвитку свідомості

1. Структурними компонентами свідомості є такі:

А. сукупність знань про навколишній світ

Б. цілеспрямованість, планування та передбачення результатів діяльності

В. ставлення особистості до об'єктивної дійсності

Г. всі відповіді правильні

1. Визначне основні важливі властивості свідомості:

А. потреби, мотиви, інтереси, переконання

Б. пильнування, ясність, орієнтуюча якість

В. спілкування, праця, розумова активність

Г. спрямованість, досвід, знання, вміння, навички

1. Сукупність уявлень, знань, установок і стереотипів, заснованих на безпосередньому повсякденному досвіді людей і домінуючих у соціальній спільності, до якої вони належать це:

А. свідомість щоденна

Б. свідомість політична

В. свідомість релігійна

Г. свідомість поверхнева

1. Свідомість пов’язана із відображенням:

А. навколишнього середовища

Б. свого внутрішнього світу

В. власного відношення до себе

Г. відношення до інших

Д. всі відповіді правильні

1. Область інформації, яка усвідомлюється у визначеному проміжку часу це:

А. діяльність

Б. самоактуалізація

В. поле свідомості

Г. мова

1. Сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і принаймні в даний момент не піддаються контролю це:

А. сон

Б. гіпноз

В. афект

Г. несвідоме

1. Поняття несвідомого у психологічній науці дуже ретельно досліджував:

А. Гіппократ

Б. З.Фрейд

В. Аристотель

Г. К.Юнг

1. Несвідоме (за З.Фрейдом) – це:

А. інстинкти

Б. витіснення переживань

В. архетипи

Г. неактуалізований минулий досвід

1. Періодичний функціональний стан мозку і всього організму, який має специфічні якісні особливості діяльності центральної нервової системи і характеризується неповним припиненням свідомої психічної діяльності та зниженням активної взаємодії з навколишнім середовищем це:

А. гіпноз

Б. афект

В. сон

Г. сновидіння

1. Образні уявлення, що виникають під час сну, які сприймаються людиною як реальність це:

А. сновидіння

Б. делірій

В. гіпноз

Г. сновидіння

1. Згідно з теорією психоаналізу З.Фрейд називав сновидіння як:

А. «королівською дорогою у несвідоме»

Б. «зовнішнє через внутрішнє»

В. «дивитися всередину»

Г. «психологічним захистом»

1. Що бачив уві сні лікар Пергамент Клавдій Гален, який знаменитий своїми незвичайними здібностями?

А. періодичну систему елементів

Б. як і чим лікувати тяжкохвору людину

В. вчення про дві сигнальні системи

Г. визначив душевну причину тілесного виснаження особистості

1. Неусвідомлений прояв свідомості, що своїми фізіологічними якостями дуже схожий на сон це:

А. потьмарення

Б. афект

В. кома

Г. гіпноз

1. Галюцинаторне потьмарення свідомості, порушується здатність хворого орієнтуватися у просторі та часі, хоча орієнтація у власній особистості зберігається, супроводжується руховим збудженням, станом тривоги це:

А. делірій

Б. аменція

В. гіперсомнія

Г. дереалізація

1. Форма потьмарення свідомості, при якій переважають розгубленість, мовчання, безладність мислення та руху це:

А. деперсоналізація

Б. аменція

В. гіпноз

Г. сон

1. Потьмарення свідомості, характеризується руховим загальмуванням і пориванням у фантастичні сновидіння це:

А. гіпноз

Б. галюцинації

В. онейроїдний синдром

Г. паморочний стан

1. Стан, що раптово виникає і так само раптово закінчується, після чого настає амнезія, зовні поведінка хворого здається упорядкованою, правда, відразу ж складається враження, що хворий ніби відчужений від дійсності це:

А. паморочне потьмарення свідомості

Б. амбулаторний автоматизм

В. пвседогалюцинація

Г. делірій

1. Потьмарення свідомості без марення, галюцинацій або виявлених афективних розладів, хворі виконують досить складні й цілеспрямовані дії, хоч після виходу з цього стану нічого не пам’ятають це:

А. амнезія

Б. кома

В. сопор

Г. амбулаторний автоматизм

1. Психопатологічний розлад свідомості з почуттям відчуження деяких або всіх психічних процесів, так, власні думки, рухи, голос сприймаються хворим ніби збоку це:

А. деперсоналізація

Б. обнубіляція

В. непритомність

Г. аменція

1. Одна з форм порушення самосвідомості, розлад психічної діяльності, що виявляється в тяжкому відчутті нереальності, оманливості і непричетності до хворого оточуючого його реального світу це:

А. гіпноз

Б. галюцинація

В. дереалізація

Г. обнубіляція

1. Найлегший ступінь потьмарення свідомості, свідомість неначе запаморочується на кілька секунд або кілька хвилин, характерне чергування періодів легкого потьмарення свідомості з моментами просвітлення це:

А. обнубіляція

Б. паморочний стан

В. непритомність

Г. сон

1. Патологічна сонливість, яка може тривати годинами і навіть протягом кількох діб, до свідомості доходять лише дуже сильні подразники це:

А. кома

Б. гіперсомнія

В. афект

Г. фрустрація

1. Потьмарення свідомості, яке характеризується підвищенням порогу всіх зовнішніх подразників, сповільнюється й утруднюється перебіг психічних процесів це:

А. синдром оглушення свідомості

Б. непритомність

В. гіпноз

Г. афект

1. Глибока стадія оглушення, при якій немає реакції на словесне звертання це:

А. кома

Б. сон

В. сопор

Г. афект

1. Стан глибокого пригнічення функцій ЦНС, який характеризується повною втратою свідомості і реакцій на зовнішні подразники та розладом регуляції життєво важливих функцій організму це:

А. кома

Б. непритомність

В. несвідоме

Г. оглушення

1. Раптова короткочасна втрата свідомості, супроводжується блідістю, значним послабленням дихання та кровообігу, зниження м’язового тонусу це:

А. гіпноз

Б. гіперсомнія

В. непритомність

Г. сопор

1. Складний психічний процес, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки це:

А. самосвідомість

Б. свідомість

В. мотивація

Г. діяльність

1. Самосвідомість як процес включає в себе:

А. самопізнання

Б. самооцінку

В. самоаналіз

Г. інтроспекцію

Контроль знань: на практичному заняття № 1, на заліку

САМОСТІЙНА РОБОТА № 4

ТЕМА: Розвиток і виховання особистості. Періодизація психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості

Актуальність

Проблема формування та розвитку особистості належить до найактуальніших соціальних аспектів суспільного життя і завжди потребує глибокого наукового обґрунтування психологічної сутності чинників цього процесу.

Мета:

Знати джерела психічного розвитку особистості, індивідуальні особливості особистості. Вміти характеризувати періодизацію психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості

Література

1. Психологія: Підручник / Під ред. Ю.Л.Трофімов. – К.: Либідь, 2003. – С. 122-133.
2. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – С. 24-26

Завдання:

Ознайомившись з теоретичними відомостями, давати відповіді на поставлені запитання, на практичному занятті вміти коротко характеризувати періодизацію психічного розвитку та етапи життєвого шляху особистості.

Теоретичні відомості

У психологічних теоріях можна виокремити два напрями, які по-різному розглядають джерела психічного розвитку:

1) біологічний (біогенетичний) – п редставники першого, біологічного напряму вважають, що провідним є спадкове

2) соціальний (соціогенетичний) – розвиток дитини визначається соціальними умовами: в якому середовищі народилася та виховується дитина, у такому напрямі й відбувається її розвиток

На початку XX сторіччя виникла методологічна концепція розвитку особистості, яка дотримувалася теорії двох чинників розвитку: біологічного, або спадкового, та соціального, вважаючи, що ці чинники взаємодіють, але не завжди знаходять у теорії належне обґрунтування, залишаючи певною мірою відкритим питання про рушійні сили психічного розвитку.

Розвиток особистості – це складний процес, в якому рівні розвитку постійно змінюються.

У психології зроблено багато спроб періодизувати психічний розвиток індивіда, проте дотепер немає загальноприйнятої системи періодизації. Це пояснюється різним розумінням детермінації вікових ступенів цього процесу і критеріїв їх визначення. Г.С.Костюк, спираючись на аналіз поглядів Л.С.Виготського, Ж.П'яже, Д.Б.Ельконіна, вважав, що справжніми критеріями визначення основних періодів психічного розвитку мають бути якісні ознаки в їх системному зв'язку, що виявляє характерні для кожного вікового етапу цілісні утворення. При визначенні періодів розвитку особистості треба брати до уваги всі сторони її діяльності в єдності – мотиваційну, змістову, операційну, емоційну. Досягнення попередньої стадії включаються у наступну і використовуються в нових функціональних системах, у взаємовідношеннях особистості із суспільним оточенням.

Етапи розвитку особистості

Е.Еріксон виділив і описав вісім стадій розвитку особи і вісім життєвих психологічних криз, неминучих для кожної людини.

Заповніть таблицю:

Етапи (стадії) формування особистості за Е.Еріксоном:

Е.Еріксон вважав, що люди народжуються рівними, але різними.

Психічний розвиток особистості проходить низку періодів. Кожний період являє собою певний ступінь розвитку особистості, відтинок її життєвого шляху. У межах кожного періоду виділяються стадії, а в межах кожної стадії – фази. Тому можна сказати, що онтогенез особистості має періодичний, стадіальний, фазовий характер.

Визначення періодів, стадій і фаз психічного розвитку людини необхідне для раціональної побудови системи навчання й виховання, професійного самовизначення молодого покоління, повнішого використання трудового і творчого потенціалу дорослої людини на кожному віковому етапі.

У вітчизняній віковій психології основні періоди психічного розвитку визначаються за психолого-педагогічними критеріями, які включають соціальну ситуацію, зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності, рівень розвитку особистісних новоутворень, зокрема свідомості й самосвідомості особистості, провідну потребу, динаміку переходу від одного віку до іншого, шляхи подолання негативних моментів цих переходів.

Узагальнюючи результати досліджень багатьох психологів – Л.І.Божович, Л.Бернара, Ш.Бюлер, Л.С.Виготського, І.С.Кона, А.Косаківського, Г.С.Костюка, Д.Б.Ельконіна, український психолог В.Ф.Моргун разом із Н.Ю.Ткачовою запропонували цілісну схему періодизації розвитку особистості впродовж усього її життя.

Заповніть таблицю:

Діяльність і поведінка людини залежать не тільки від вікових, а й від індивідуальних її особливостей.

Індивідуальні особливості особистості за природою та походженням бувають:

- природжені (належать фізичні особливості, з якими дитина народжується, Серед них важливу роль відіграють типологічні особливості нервової системи – сила, врівноваженість і рухливість, що є фізіологічним підґрунтям темпераменту. Природжені індивідуальні особливості у процесі виховання, під впливом умов життя змінюються).

- набуті за життя (у процесі навчання, виховання та діяльності індивідуальних особливостей найважливішими є спрямованість особистості, її інтереси, здібності, ідеали та переконання, риси характеру).

Природжені та набуті за життя індивідуальні особливості під впливом виховання змінюються, але більшість з них має стійкий характер, і тому вони позначаються на діяльності та поведінці особистості. Успішне керування формування особистості потребує досконалого знання психологічних особливостей розвитку дитини та його використання у роботі.

Виконайте завдання до теми: