Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху

Система організації медичного забезпечення БДР передбачає комплекс заходів, що включають як медичну профілактику ДТП, так і медичну допомогу у разі виникнення ДТП.

Дорожньо-транспортний травматизм займає перше місце у світі по числу загиблих і друге по числу тих, що травмуються. Загальна летальність при ДТП в 12 разів вище, ніж при інших видах травм, інвалідність — в 6 разів вище. Потерпілі потребують госпіталізації в 7 разів частіше. Лікарняна летальність таких хворих в 4, 5 разу перевищує летальність потерпілих від інших причин. Основними травмами при ДТП є переломи кісток (30, 3%), множинні ушкодження (30%), травми головного мозку (25, 6 %), множинні забиття (12%) і рани (2, 1%). Слід особливо відмітити високу частоту травм голови, які відмічені більш ніж у половини потерпілих.

Понад 50 % летальних результатів при ДТП настають на місці події, 38, 8% - в стаціонарі, 6% - в приймальних відділеннях лікарень і 2, 5% - при транспортуванні потерпілих.

Травми, отримані в результаті ДТП, складають третину від усіх видів травм і є однією з головних причин виходу на інвалідність громадян працездатного віку. Серед потерпілих в ДТП три чверті складають чоловіки, працюючі в різних сферах, середній вік загиблих – 25-34 роки.

Головними причинами, що знижують ефективність медичної допомоги на догоспітальному етапі, являються: прибуття до місця події бригади швидкої медичної допомоги зі значним запізненням (34, 3%); недостатня підготовка лікарів і середнього медичного персоналу для надання медичної допомоги при множинних травмах (24, 6%); порушення медичних вимог і правил транспортування потерпілих (21, 2%); відсутність необхідної підготовки і навичок учасників дорожнього руху по наданню першої медичної допомоги (19, 2%); відсутність засобу зв'язку для виклику швидкої медичної допомоги (16, 3%); відсутність протишокових засобів і засобів зупинки кровотечі (12, 5%); неповноцінність існуючих медичних засобів і засобів іммобілізації (10, 4%).

Не знайшли широкого застосування затверджені Мінохоронздоров'я України ще в 1996 р. нові аптечки першої допомоги. Їх введення в дію на усій території України планувалося з 1 січня 2000 р. Вибіркова перевірка транспортних засобів, проведена в Київській області, показала, що 72% транспортних засобів, що належать юридичним особам і 36%, - фізичним, не оснащені такими медичними аптечками [22].

Система етапного надання медичної допомоги потерпілим в ДТП, включає надання медичної допомоги на місці події, в дорозі до лікувальної установи і безпосередньо в лікувальній установі.

Найбільш важливим і уразливим з точки зору подальшого прогнозу в порятунку потерпілого являється перший етап надання медичної допомоги.

Децентралізація, протяжність в часі ДТП робить істотний вплив на своєчасність надання медичної допомоги потерпілим. На місці події надання першої медичної допомоги, що включає надання само- і взаємодопомоги, здійснюється особами, що опинилися на місці події: учасниками дорожнього руху, співробітниками державної інспекції дорожнього руху (ДІБДР), працівниками дорожніх служб.

У містах на догоспітальному етапі першу медичну допомогу отримують 78, 9% потерпілих при ДТП, а на регіональних автомобільних дорогах - тільки 37, 9%. На місці події гине понад 20% із через ненадання першої медичної допомоги.

Приблизно у 15% випадків потерпілі, затиснуті деформованими конструкціями транспортних засобів, потребують надання медичної допомоги до того, як рятувальники почнуть витягати їх з пошкоджених автомобілів, а значить час, що витрачається на виконання рятувальних робіт, може мати трагічні наслідки для потерпілих. Як встановлено фахівцями, при наданні допомоги впродовж перших 9 хвилин вдається врятувати життя 90% потерпілим, через 18 - тільки 15 %.

Сьогодні для забезпечення зручного доступу лікаря до потерпілого в деформованому автомобілі вимагається 20-30 хвилин. Застосування сучасних рятувальних інструментів дозволяє скоротити цей час до 5-10 хвилин.

Кваліфіковану і спеціалізовану допомогу потерпілим при ДТП надають лікувально-профілактичні установи, закріплені Мінохоронздоров'я України за регіональними дорогами, проте укомплектованість кваліфікованими фахівцями недостатня. Так, в містах в 86% випадків допомогу надають лікарі швидкої медичної допомоги, на міжміських трасах в 74, 5% - фельдшери.

На високий рівень летальності визначальний вплив робить той факт, що основна кількість потерпілих при ДТП були доставлені до лікувальних установ попутним транспортом. При транспортуванні попутним транспортом до вступу до лікувальної установи гине 82, 6% громадян, при транспортуванні машиною швидкої допомоги - 66, 3%, бригадою реанімації - 17, 4%.

На жаль, не отримала необхідного розвитку система порятунку і евакуації потерпілих з місця події.

Незважаючи на заходи, що проводяться, існують невирішені проблеми, особливо в наданні медичної допомоги потерпілим в першу, так звану «золоту» годину після ДТП.

Великі відстані; відсутність зв'язку; нерозвиненість інших засобів і способів передання інформації про виникнення ДТП; віддаленість медичних установ від доріг федерального значення; погана оснащеність і підготовленість немедичного персоналу, що бере участь в забезпеченні БДР по наданню першої допомоги; відсутність системи оперативного сповіщення і чіткої взаємодії між службами охорони здоров'я, підрозділами ДБДР і МНС, транспортними і дорожніми організаціями - усі ці чинники призводять до великих людських втрат при ДТП.

На закінчення можна відмітити, що удавшись до застосування сучасних засобів управління дорожнім рухам, можна запобігти виникненню багатьох ДТП.