Методика побудови інтелектуальної безпеки

Сучасні умови господарювання вимагають створення власної системи інтелектуальної безпеки на підприємстві. Проте, незважаючи на таку необхідність, більшість українських підприємств не мають власної системи інтелектуальної безпеки.

Інтелектуальна складова економічної безпеки підприємства націлена на збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупності прав на інтелектуальну власність або на її використання (у тім числі патентів і ліцензій), та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства. На відмінність від кадрової безпеки в цій складовій носієм інтелектуального капіталу виступає не тільки особа (працівник), а інші носії (матеріальні або нематеріальні). Інтелектуальна складова пов’язана із збереженням та захистом нематеріальних активів підприємства, інтегруванням інтелектуального потенціалу в основну діяльність через навчання та підготовку, підтримку творчості та креативності персоналу.

Дії, які негативно впливають на інтелектуальну складову ЕБ:

- звільнення провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до ослаблення інтелектуального потенціалу;

- зниження частки інженерно-технічних працівників і науковців у загальній чисельності працівників;

- зниження винахідницької та раціоналізаторської активності;

- зниження освітнього рівня працівників.

За інтелектуальну складову економічної безпеки на підприємстві відповідають служба з персоналу і особисто головний інженер.

Система інтелектуальної безпеки - це комплекс управлінських, правових, економічних, охоронних, судово-правових й інших заходів, що забезпечують безпеку підприємства та захист від неправомірних посягань, від зниження рівня можливих втрат.

Методика побудови системи інтелектуальної безпеки включає такі етапи:

1. Вивчення специфіки бізнесу підприємства, його місця на ринку, чисельності персоналу.

2. Аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз інтелектуальній безпеці підприємства та вивчення інформації про можливість виникнення кризових ситуацій та поведінки підприємства в них.

3. Перевірка існуючих засобів щодо забезпечення захисту та аналіз їх придатності.

4. Моделювання нової системи інтелектуальної безпеки підприємства: розробка плану усунення виявлених під час перевірки недоліків; підготовка пропозицій щодо удосконалення існуючої системи, розрахунок усіх видів ресурсів, що необхідні; планування витрат на забезпечення належного рівня функціонування системи інтелектуальної безпеки, розрахунок бюджету.

5. Узгодження системи інтелектуальної безпеки та бюджету на її утримання з керівництвом.

6. Контроль за діяльністю створеної системи інтелектуальної безпеки.

7. Оцінки ефективності роботи створеної системи інтелектуальної безпеки.

8. Коригування та удосконалення системи інтелектуальної безпеки.

Діяльність щодо інтелектуальної безпеки покладається на службу безпеки підприємства. Служба безпеки підприємства повинна здійснювати контрольні та координуючі функції з метою забезпечення узгодженої роботи всіх працівників і підрозділів. У процесі створення ефективної системи інтелектуальної безпеки на підприємстві необхідно враховувати:

- специфіку підприємства (структуру, напрям діяльності, чисельність персоналу, стратегію розвитку);

- умови, у яких підприємство функціонує (зовнішнє та внутрішнє середовище);

- необхідність своєчасного та чіткого виконання запланованих дій, які спрямовані на адекватну реакцію на загрози;

- планування та розробка стратегій та рішень;

- оптимальний розподіл та використання ресурсів;

- застосування вже існуючих на підприємстві засобів інтелектуальної безпеки;

- постійний контроль та коригування діяльності підприємства, процессу формування його інтелектуальної безпеки.

Основними принципами, які необхідно враховувати при формуванні системи інтелектуальної безпеки, повинні бути:

- усвідомлення необхідності захисту інтелектуальної власності;

- визначення відповідальності за інтелектуальну власність;

- підвищення соціальних цінностей; активне запобігання та виявлення порушень захисту інтелектуальної власності;

- постійний контроль за рівнем існуючої інтелектуальної безпеки та внесення необхідних змін та оновлень;

- чітке визначення функцій кожного працівника та їх безперебійне виконання;

- співпраця з іншими підприємствами та обмін досвідом у питаннях інтелектуальної безпеки;

- об’єднання зусиль усіх працівників підприємства для досягнення спільної мети; організація управління інтелектуальною безпекою спрямована на уникнення протиріч та конфліктів усередині підприємства.

Існуючі загрози інтелектуальній безпеці:

- компромат інформації (дистанційне шпигунство, підслуховування, викрадення документації, злочинне використання програмного забезпечення тощо);

- технічні несправності (пошкодження обладнання, некоректна робота з обладнанням або програмним забезпеченням тощо);

- несанкціоновані дії (несанкціоноване використання обладнання, використання неліцензійних програм та неправильне тлумачення даних, нелегальне опрацювання даних);

- помилки під час функціонування (порушення під час використання, порушення правил тощо);

- проблеми при роботі з персоналом (низька кваліфікація персоналу, недотримання комерційної таємниці, некоректні дії погано навчених, невдоволених умовами роботи працівників, неналежна процедура набору кадрів, висока плинність персоналу тощо).

Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності

Відповідальність - це не просто санкція за правопорушення, а санкція, наслідком застосування якої є певні позбавлення майнового або особистого характеру. Відповідальність полягає в застосуванні до правопорушника в інтересах іншої особи (потерпілого) установлених законом або договором заходів впливу, що спричиняють для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру, - відшкодування збитків, сплата неустойки (штрафу, пені), відшкодування шкоди.

Відповідальністю за порушення права інтелектуальної власності можна визнати лише відшкодування збитків, завданих порушенням, включаючи втрачену вигоду. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність припускає також в окремих випадках вилучення контрафактних примірників творів, а також матеріалів і устаткування, що використовувалися для їх відтворення. При цьому варто мати на увазі, що суд має право прийняти таке рішення, але не зобов’язаний. От і вся цивільно- правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності. Стягнення прибутку (доходу), отриманого порушником внаслідок порушення авторських і суміжних прав, замість відшкодування збитків і виплати компенсації, до уваги не береться, оскільки останні є нічим іншим як різновидом відшкодування збитків.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності настає також і за дії, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав (пункт " д" статті 50 Закону України " Про авторське право і суміжні права" в редакції від 11 липня 2001 р.). Цивільну-правову відповідальність передбачено також і за порушення особистих немайнових прав авторів.