Методика визначення доходу від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій

Методика визначення доходу від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій (надалі Методика) розроблена відповідно до Закону України від 21 лютого 1992 р. «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» (Див. Інновація. — 1992. — № 11-13) та «Положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні», № 479/92.

Методика встановлює єдині методичні підстави визначення доходу від використання винаходів та раціоналізаторських пропозицій. Її

призначення:

визначати доход від використання винаходів з метою звільнення його від оподаткування;

визначати доход з метою встановлення розмірів винагороди авторам винаходів і раціоналізаторських пропозицій та особам, які сприяли створенню, одержанню правової охорони і використанню винаходів та раціоналізаторських пропозицій;

визначати доход для відображення в державній статистичній звітності;

встановити факт використання винаходу та раціоналізаторської пропозиції.

Слід пам’ятати, що у своїй роботі всі суб’єкти господарської діяльності незалежно від форми власності повинні керуватися цією методикою, яка є основою для розробки й затвердження (за погодження з Державним патентним відомством України, міністерствами і відомствами) нормативних документів з питань, що враховують конкретні особливості галузей.

Доход від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій визначається за розрахунковий період. Тривалість розрахункового періоду встановлюється відповідно до вимог звітності, умов договору між автором і роботодавцем.

Розрахунок доходу від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції виконується економічною службою підприємства, організації чи установи, підписується керівником економічної служби і затверджується керівником підприємства.

Слід дати визначення доходу, продажу ліцензії, використання раціоналізаторської пропозиції в галузях діяльності.

Доход від використання винаходу у власному виробництві — це причинно-наслідково пов’язана з відмінними ознаками формули винаходу частина або весь доход від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням винаходу.

Доход від продажу ліцензії на використання винаходу — це причинно-наслідково пов’язана з відмінними ознаками формули винаходу частина або вся сума, що надійшла від продажу ліцензії.

Доход від використання раціоналізаторської пропозиції — це причинно-наслідково пов’язана з відмінними ознаками пропозиції, наведеними в її описі, частина або весь доход від реалізації продукції, виготовленої із застосуванням раціоналізаторської пропозиції.

Усі створені винаходи і раціоналізаторські пропозиції можуть використовуватися:

у господарському обігу на території України;

при виконанні ліцензійних договорів, укладених з національними та іноземними фізичними і юридичними особами;

на об’єктах, які споруджуються підприємствами України в іноземних державах;

у технічній документації, що передається в іноземні держави відповідно до чинного законодавства.

Винаходи і раціоналізаторські пропозиції можуть застосовуватися

при:

вдосконаленні продукції, технологічних процесів, устаткування, культури виробництва, техніки безпеки тощо;

створенні та освоєнні нової продукції.

Зауважимо, що залежно від зазначеного вдосконалення чи створення застосовуються певні підходи до визначення доходу.

При вдосконаленні продукції, технологічних процесів, приладів, оснащення доход від використання винаходів і раціоналізаторських пропозицій виражається в прирості прибутку і визначається за формулою:

Д = Пр - Пп, (10.1)

де Д — доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції;

Пр — прибуток від реалізації продукції в розрахунковому періоді (із

застосуванням винаходу чи раціоналізаторської пропозиції);

Пп — прибуток від реалізації продукції в початковому періоді (до використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції).

Початковий період — це останній період виготовлення продукції без застосування винаходу чи раціоналізаторської пропозиції. В існуючих раніше методиках цей період встановлювався з дати використання винаходу або раціоналізаторської пропозиції, яка фіксувалась в акті використання. Такі приклади ми наводили в попередніх розділах «Раціоналізація» і «Винахідництво».

Тривалість початкового періоду дорівнює тривалості розрахункового періоду при визначенні доходу від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції.

При визначенні доходу необхідно забезпечити зіставлення (приведення) кількісних і вартісних показників продукції, виготовленої в початковому періоді з відповідними показниками розрахункового періоду.

Зіставлення здійснюється приведенням показників початкового періоду до розрахункового.

За вартісні показники продукції приймаються середні показники відповідно до початкового і розрахункового періодів.

Якщо продукція без застосування винаходу чи раціоналізаторської пропозиції виготовлялася протягом періоду, меншого ніж розрахунковий, приймаються середні показники фактичного періоду виготовлення.

У випадках, коли вдосконалення не приводить до зміни обсягу виробництва і ціни продукції, що випускається, доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції виражається в прирості прибутку через зниження собівартості продукції і визначається за формулою:

Д = Сп - Ср, (10.2)

де Д — доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції;

Сп — собівартість продукції в початковому періоді;

Ср — собівартість продукції в розрахунковому періоді.

Якщо вдосконалення не приводить до зміни ціни продукції, але при цьому змінюється обсяг виробництва та собівартість, доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції виражається в прирості прибутку і визначається за формулою:

Д = Пр. Ор — Пп. Оп, (10.3)

де Д — доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції;

Пп, Пр — прибуток від реалізації продукції, виготовленої відповідно в початковому і розрахунковому періодах; Оп, Ор — обсяги реалізації продукції, виготовленої відповідно в початковому і розрахунковому періодах.

Під час освоєння нової продукції, а також в інших випадках, коли на підприємстві відсутні показники для зіставлення (облікові документи за нормативним часом знищені чи т. ін.), доход від використання винаходу або раціоналізаторської пропозиції визначається як частина доходу від реалізації відповідної продукції за формулою:

Д = (Дп — См). (Кн — Кн Кя + Кя), (10.4)

де Д — доход від використання винаходу чи раціоналізаторської пропозиції;

Дп — доход від реалізації продукції;

См — матеріальні і прирівняні до них затрати, віднесені до собівартості продукції;

Кн — коефіцієнт новизни винаходу чи раціоналізаторської пропозиції;

Кя — коефіцієнт впливу винаходу чи раціоналізаторської пропозиції на якість продукції.

Коефіцієнт новизни винаходу чи раціоналізаторської пропозиції дорівнює відношенню частини собівартості продукції, що припадає на відмінні ознаки формули винаходу чи відмінні ознаки раціоналізаторської пропозиції, до повної собівартості продукції.

У процесі виробничої діяльності трапляється таке, що в продукції використано декілька винаходів і раціоналізаторських пропозицій. При цьому їх відмінні ознаки частково або повністю співпадають, тоді частина собівартості продукції, що припадає на відмінні ознаки винаходу чи раціоналізаторської пропозиції, визначається за формулою:

Св = Свн + Свс Чв, (10.5)

де Св — частина собівартості продукції, що припадає на відмітні ознаки винаходу чи раціоналізаторської пропозиції;

Свн — частина собівартості продукції, що припадає на відмітні ознаки винаходу чи раціоналізаторської пропозиції, які не співпадають з відмітними ознаками інших винаходів чи раціоналізаторських пропозицій;

Свс — частина собівартості продукції, що припадає на відмітні ознаки винаходу чи раціоналізаторської пропозиції, які співпадають з відмітними ознаками інших винаходів чи раціоналізаторських пропозицій;

Чв — кількість винаходів чи раціоналізаторських пропозицій, відмітні ознаки яких частково або повністю співпадають.

Величина впливу винаходу чи раціоналізаторської пропозиції на якість продукції має певні значення (див. табл. 10.1).Відзначимо, що частина собівартості продукції, що припадає на ознаку винаходу чи раціоналізаторської пропозиції, — це собівартість об’єкта (деталі, вузли, операції технологічного процесу і т. ін.), виготовленого чи застосованого за цією ознакою.

Якщо конкретна техніко-економічна характеристика продукції покращилася завдяки сумісному використанню винаходів або р аціоналізаторськихпро позицій, то при розрахунку доходу від використання к ожного винаходу і раціоналізаторської пропозиції вибраний з табл. 10.1 коефіцієнт впливу на якість продукції зменшується пропорційно до кількості вказаних винаходів і раціоналізаторських пропозицій.

Потрібно пам’ятати, що під час розрахунку розмірів авторської винагороди, встановленої відповідно до наведених формул, доход зменшується на суму належних до сплати в бюджет податку на доходи, податку на добавлену вартість, збору, інших обов’язкових платежів, що вносяться у встановленому порядку з доходу.

Собівартість продукції — це всі витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції.

Собівартість є одним із основних показників діяльності підприємства.

Визначаючи собівартість продукції, використовують дані звітних калькуляцій і зведеного обліку затрат, які відображають затрати та обсяги виробництва, що реально склалися.

Таблиця10.1

Коефіцієнт впливу винаходу чи раціоналізаторської пропозиції на

якість продукції