Класифікація психічного дизонтогенезу

... На нашу думку, психічний дизонтогенез може мати такі варіанти:

1. недорозвиток,

2. затриманий розвиток,

3. пошкоджений розвиток,

4. дефіцитарний розвиток,

5. викривлений розвиток,

6. дисгармонійний розвиток...

Для дизонтогенезу за типом загального стійкого недорозвитку типовим є ранній час виникнення пошкодження, виразна незрілість мозкових систем, передусім найскладніших, що мають тривалий пері­од розвитку. Типовим прикладом стійкого недороз­витку є олігофренія. Екстенсивність порушення, по­в'язаного з генетичними вадами розвитку, дифузним пошкодженням незрілого мозку через внутрішньоутробні, пологові і ранні постнатальні впливи, зу­мовлює первинність і тотальність недорозвитку мозкових систем. Вторинний дефект має " кільцевий" характер. Він формується за рахунок недостатності впливу з боку найбільш кульгаючих вищих психіч­них функцій (провідна координата недорозвитку " зверху донизу"), а також певною мірою через недо­статність впливу дефектних базальних функцій на вищі (координата " знизу догори").

Характерна виразна інертність психічних про­цесів із фіксацією на примітивних асоціативних зв'яз­ках, з труднощами їх перебудови. Формування ієрар­хічних зв'язків грубо ускладнене. В асинхронії роз­витку переважає явище ретардації. Різноманітні функції недорозвинені нерівномірно. Найвиразнішою є недостатність вищих психічних функцій і менш виразною — базальних...

Для психічного дизонтогенезу за типом затри­маного " розвитку характерно сповільнення темпу формування пізнавальної та емоційної сфер із тим­часовою фіксацією на більш ранніх вікових етапах. Затриманий психічний розвиток може бути виклика­ний генетичними чинниками, соматогенними, психо­генними, а також церебрально-органічною недостатніс­тю... При цьому затримка розвитку емоційної сфери проявляється у різноманітних клінічних варіантах інфантилізму (конституційного, соматогенного, пси­хогенного, церебрально-органічного). Сповільнення ж темпу пізнавальної діяльності при соматичних захво­рюваннях пов'язано з хронічною астенією (загальна підвищена виснажливість), при психогенних формах - з явищами педагогічної та мікросоціальної занед­баності, при церебрально-органічних — з нейродинамічними (передусім, церебрастенічними) і енцефалопатичними розладами, а у ряді випадків — з пер­винною недостатністю окремих корково-підкіркових функцій (праксису, гнозису, мовлення, пам'яті).

Характерна мозаїчність порушень, при якій по­ряд з дефіцитарними функціями є й збережені. Спо­стерігається інертна фіксація більш елементарних зв'язків, переважно в базальних ланках, що призво­дить до тимчасової затримки інволюції більш ранніх форм. Явище асинхронії пов'язане з тим, що первин­ний дефект частіше порушує розвиток окремих ба­зальних ланок психічних процесів, вищі ж рівні куль­гають вторинно (провідна координата порушення розвитку — " знизу догори").

Парціальність пошкодження — з недостатністю окремих корково-підкіркових функцій і більшою збе­реженістю вищих регуляторних систем, переважно нейродинамічного характеру, відрізняє затриманий розвиток від стійкого психічного недорозвитку за типом олігофренії і визначає кращий прогноз дина­міки розвитку та корекції.

Ушкоджений розвиток має ту ж саму етіологію, що й основні відмінність патогенезу пов'язана з більш пізнім (після 2-3 років) патологічним впливом на мозок, коли більша частина мозкових систем значною мірою вже сформована і їхня недостатність проявляється в ознаках пошкодження...

Характерною моделлю ушкодженого розвитку є органічна деменція... У цьому випадку характер дизонтогенезу визначається поєднанням грубого порушення ряду сформованих психічних функцій із недорозвитком онтогенетично більш ранніх утворень (лобних систем)... Страждають лобнопідкіркові взає­мовідношення. Поряд з випаданням окремих частко­вих кіркових функцій передусім відмічаються розла­ди емоційної сфери, часто з розгальмованими потя­гами, важкі порушення цілеспрямованості діяльності та особистості загалом. Пошкодження призводить до явищ ізоляції окремих систем, розпаду складних ієрархічних зв'язків, часто з грубим регресом інтелекту та поведінки.

....Дефіцитарний розвиток з важкими порушен­нями (недорозвитком або пошкодженням) окремих аналізаторних систем: зору, слуху, мовлення, опорно-рухового апарату... Первинний дефект аналізато­ра... призводить до недорозвитку функцій, пов'яза­них з ним найтісніше, а також до сповільнення роз­витку ряду інших функцій... Переважна координата порушень розвитку — " знизу догори". Асинхронія проявляється у недорозвитку одних аналізаторних систем при збереженості інших. Дефіцитарність ок­ремих сенсорних систем сприяє виникненню явищ ізоляції. Так, порушення зору призводить до недо­розвитку координацій між мовленням і дією.

Прогноз психічного розвитку... пов'язаний з гли­биною пошкодження даної функції. Проте вирішаль­ного значення набуває первинна потенційна збере­женість інтелектуальної сфери, інших сенсорних та регуляторних систем... Компенсація здійснюється в умовах адекватного виховання та навчання. У випад­ку недостатності корекційної роботи виникає явище депривації, яке призводить до порушення розвитку як пізнавальної діяльності, так і особистості дитини.

При викривленому розвитку спостерігається складне поєднання загального недорозвитку, затри­маного, ушкодженого і прискореного розвитку окре­мих психічних функцій... Викривлений розвиток найчастіше виникає при процесуальних спадкових захворюваннях... Моделлю може бути ранній дитячий аутизм... Викривлений розвиток характеризується виразною асинхронією... Передчасний розвиток мов­лення випереджує формування локомоторних функ­цій, а у більш старшому віці розвиток вербального інтелекту парадоксально випереджує становлення предметних навичок. Велике значення у викривле­ному дизонтогенезі мають явища ізоляції функції, що розвиваються прискорено, не підтягують розви­ток інших. Формуючись на власне звуженій основі, у важких випадках вони зациклюються, що призво­дить до стереотипії в мовленні, ігрових діях...

Дисгармонійний розвиток... характеризується поєднанням явищ ретардації одних систем з парці­альною акселерацією інших... Спостерігається пору­шення ієрархії в послідовності розвитку ряду пси­хічних функцій. Основою цього виду дизонтогенезу виступає... вроджена або рано набута диспропор­ційність психіки переважно в емоційно-вольовій сфері...

Моделлю дисгармонійного розвитку виступає психопатія, яка характеризується відсутністю гру­бих психопатологічних розладів і прогресивних по­рушень розвитку, обмеженістю дизонтогенезу пере­важно особистісною сферою... Ступінь виразності психопатії... значною мірою залежить від умов виховання та від оточення дитини. Труднощі соціального пристосування сприяють формуванню компенсатор­них та псевдокомпенсаторних утворень...

При одному і тому ж самому захворюванні мо­жуть існувати різні варіанти дизонтогенезу..., які можуть поєднуватись один з одним при переважанні якогось провідного.